|
|
A devenit aproape un „clişeu” să spunem că Occidentul nu-şi poate permite un eşec în Irak şi Afganistan. Dar ar trebui să fim atenţi atunci când punem în joc prestigiul NATO. Ce ar însemna un eşec? Este desigur de dorit ca în ambele ţări să se instaureze o democraţie stabilă.
|
|
|
Auf der anderen Seite bin ich im Hinblick auf die internationalen Beziehungen zu sehr von liberalen Vorstellungen beeinflusst, als dass ich meinen könnte, die NATO müsste als Sicherheitsorganisation unweigerlich auseinander brechen, wenn sie keinen übergreifenden Auftrag in der Bewältigung gemeinsamer Gefahren hat. Eine Entwicklung, wie Sie sie anscheinend erwarten, würde bei den zentralen Mitgliedern der NATO zu einer tief greifenden Schwerpunktverlagerung bezüglich der strategischen Präferenzen führen. Eine derart drastische Veränderung der innenpolitischen Koalitionen und Auffassungen, die sich für den Erhalt der NATO als einer multifunktionalen Sicherheitsorganisation aussprechen, wäre sicherlich erst möglich, wenn die Kosten der NATO-Mitgliedschaft unannehmbar hoch würden. Vielleicht sollten wir uns mehr Sorgen über eine Überlastung des Bündnisses machen als über das Fehlen eines einigenden Auftrags und einer neuen Hauptfront.
|
|
|
A lo mejor parezco un "realista" pasado de moda, pero creo que la gestión de las relaciones entre las grandes potencias sigue constituyendo el reto básico a nivel internacional. Y desde luego, si hay una región capaz de provocar un conflicto entre grandes potencias que pueda desembocar en una guerra (nuclear), ésa es Extremo Oriente. El ascenso de China seguramente les planteará grandes interrogantes a los responsables políticos norteamericanos y a sus homólogos europeos. No pretendo quitarle importancia al hecho de que el terrorismo islamista supone actualmente la amenaza transnacional más grave, sino solamente cuestionar tu premisa de que Oriente Medio puede representar para el siglo XXI lo que Europa y Asia fueron en el siglo XX.
|
|
|
Degli attacchi preventivi "contro installazioni nucleari che non rispettano le norme internazionali di non proliferazione" potrebbero ad un certo punto rendersi necessari. Ma un presidente degli Stati Uniti, chiunque egli fosse, sarebbe desideroso di cercare e di creare il consenso all'interno della NATO per una tale politica? La legittimazione da parte della NATO per una tale politica costituisce senza dubbio un importante incentivo politico per avviare delle trattative così delicate, ma il costo per cercare di raggiungere un accordo relativo ad un'azione, diciamo, contro l'Iran, potrebbe dimostrarsi terribilmente alto.
|
|
|
É verdade que há uma ameaça comum. Contudo, pondo de lado a retórica política, é uma ameaça de muito maior importância para os Estados Unidos como "potência do Médio Oriente" do que para a Europa. Dito isto, a ameaça representada pelo terrorismo islâmico não é, como salientou, um desafio exclusivamente militar. De facto, eu afirmaria que não é primariamente um desafio militar. A verdadeira questão parece-me ser: que contribuição funcional pode dar a OTAN para uma estratégia alargada para fazer face às ameaças dos terroristas islâmicos transnacionais e aos riscos de segurança representados pela proliferação das armas nucleares? Uma estratégia tão alargada deveria evitar agrupar os diversos desafios e riscos numa ameaça monolítica, como parece ser o caso no actual debate sobre a política externa nos EUA.
|
|
|
Μπορεί να ακουστώ σαν παλιομοδίτικος «ρεαλιστής», όμως πιστεύω ότι η διαχείριση των σχέσεων των μεγάλων δυνάμεων παραμένει η βασική διεθνής πρόκληση. Αν υπάρχει μια περιοχή όπου ενδεχομένως μια σύγκρουση μεγάλων δυνάμεων μπορεί να κλιμακωθεί σε (πυρηνικό) πόλεμο αυτή είναι η Ανατολική Ασία. Η άνοδος της Κίνας σίγουρα θα δημιουργήσει δύσκολα προβλήματα τόσο στους Αμερικανούς ηγέτες όσο και στους Ευρωπαίους ομολόγους τους. Δεν θέλω να υποβαθμίσω το γεγονός ότι σήμερα η Ισλαμική τρομοκρατία δημιουργεί την πλέον σοβαρή διεθνή απειλή. Το μόνο που θέλω είναι να αμφισβητήσω την εικασία ότι η Ευρύτερη Μέση Ανατολή μπορεί να είναι για τον 21ο αιώνα αυτό που ήταν η Ευρώπη και η Ασία στον 20ο αιώνα.
|
|
|
Als de Verenigde Staten erin slagen de opstand in Irak te onderdrukken en als de politieke situatie daar begint te verbeteren en zich in een positieve richting gaat ontwikkelen, is het politiek aantrekkelijk, maar militair gezien van bescheiden betekenis, om de NAVO erbij te halen. Maar als de situatie niet verbetert, de guerrillaoorlog toeneemt en Irak in een burgeroorlog belandt, zou een eventuele NAVO-strijdmacht die daar naartoe gestuurd wordt er rekening mee moeten houden dat ze zullen moeten vechten. Dat is geen aantrekkelijk idee, gezien de publieke stemming in de meeste lidstaten en het zou zeker leiden tot een transatlantische ruzie.
|
|
|
Навярно звуча като « реалист » от стари времена, но мисля, че регулирането на отношенията между великите сили си остава основното международно предизвикателство. Ако има регион, където е възможно да възникне конфликт между велики сили с риска да прерасне в (ядрена) война, това е Източна Азия. Надигането на Китай със сигурност ще създаде трудни проблеми пред американските политици и техните европейски колеги. Не искам да омаловажавам факта, че понастоящем ислямският тероризъм е най-сериозната транснационална заплаха. Просто искам да поставя под съмнение твърдението, че Близкият изток е за XXI век това, което Европа и Азия бяха за 20 век.
|
|
|
možná rezonuji jako staromódní "realista", ale jsem přesvědčen, že základním úkolem mezinárodního společenství je řízení vztahů silných mocností. Existuje-li region, kde se nachází dostatečný potenciál pro konflikt mezi velmocemi, jež by mohl přerůst v (jadernou) válku, tak je to východní Asie. Rozmach Číny zajisté připraví, jak americkým politikům, tak jejich evropským kolegům, ještě velké problémy. Nerad bych zlehčoval skutečnost, že islámský terorismus v současné době představuje tu nejzávažnější hrozbu ve světě. Já pouze pochybuji o hypotéze, že se široký Střední východ v jednadvacátém století může stát tím, čím byly Evropa a Asie ve 20.století.
|
|
|
Ja, der er en fælles trussel. Men hvis vi ser bort fra den politiske retorik, er det en trussel, som er af langt større betydning for USA som en "mellemøstlig magt" end for Europa. Når det er sagt, er truslen fra islamisk terrorisme, som du selv påpegede, ikke kun af militær karakter. Jeg mener faktisk, at den i første række slet ikke er en militær udfordring. Jeg mener, at det store spørgsmål er, hvilket funktionelt bidrag NATO kan yde til en bred strategi over for trusler fra transnationale islamistiske terrorister og sikkerhedsrisici forbundet med spredning af atomvåben? En bred strategi bør forhindre at samle forskellige udfordringer og risici i én monolitisk trussel, således som det synes at være tilfældet i den nuværende amerikanske udenrigspolitiske debat.
|
|
|
Igen, létezik közös fenyegetés. Azonban a politikai retorikát félretéve ez a fenyegetés az Egyesült Államok, mint „közel-keleti hatalom” számára sokkal nagyobb jelentőségű, mint Európa számára. Igaz, az iszlámista terrorizmus fenyegetése, ahogy erre rámutattál, nem kizárólagosan katonai kihívás. Sőt inkább azzal érvelnék, hogy elsősorban egyáltalán nem katonai kihívás. A valódi kérdés számomra, úgy tűnik, ez: milyen funkcionális hozzájárulás lehetséges a NATO részéről egy, a nemzetek közötti iszlámista terroristák fenyegetésének megválaszolására és a nukleáris fegyverek terjedése általi előidézett biztonsági kockázat kezelésére irányuló széles körű stratégiához? Egy ilyen széles körű stratégiának el kell kerülnie a különböző kihívások és fenyegetések beskatulyázását egyetlen monolitikus fenyegetésbe, ahogy ez szemmel láthatóan az USA külpolitikájával kapcsolatos vitában jelenleg történik.
|
|
|
Það er nánast orðið klisja að segja að Vesturlönd megi ekki við því að mistakast í Írak og Afganistan, en gæta verður þess að leggja ekki orðstír og trúverðugleika NATO að veði. Hver er mælikvarðinn á að mistakast? Það er að sjálfsögðu eftirsóknarvert að bæði þessi ríki breytist í stöðug lýðræðisríki. Hins vegar er ekki unnt að nota það sem mælikvarða á góðan árangur eða mistök þegar tekin er ákvörðun um það hvort og hvenær eigi að hverfa á brott. Mun raunsærra markmið er að setja sér að fyrirbyggja að Afganistan leysist aftur upp og verði að griðastað fyrir alþjóðlega hryðjuverkastarfsemi. Mannafli og búnaður er takmarkaður og sömuleiðis viljinn til að stofna til kostnaðar – jafnvel í Bandaríkjunum. Opinberar yfirlýsingar og raunveruleg stefnumið fara ekki saman. Meira er að marka það sem gert er en það sem sagt er við mat á brýnum hagsmunum. Fáum aðildarríkjum NATO hugnast sú hugmynd að ráðast til atlögu við stríðsherra vítt og breitt um Afganistan, en það er líklega það sem þú ætlast til að evrópskir bandalagsherir geri.
|
|
|
Taip, bendra grėsmė yra. Tačiau, atmetus politinę retoriką, tai grėsmė, kuri yra daug didesnė Jungtinėms Amerikos Valstijoms, kaip „Artimųjų Rytų galybei“, nei Europai. Be to, islamo teroristų keliama grėsmė, kaip Jūs nurodėte, nėra vien karinė grėsmė. Tiesą sakant, manyčiau, kad pirmiausia tai visai ne karinė grėsmė. Man atrodo, kad tikrasis klausimas yra: koks gali būti praktinis NATO indėlis į plataus masto strategiją, skirtą kovoti su islamo tarptautinio terorizmo grėsme ir susidoroti su branduolinių ginklų platinimo rizika saugumui? Tokioje plataus masto strategijoje turėtų būti vengiama konsoliduoti skirtingas grėsmes ir rizikas į vieną monolitinę grėsmę, o tai, panašu, ir vyksta dabartinėje JAV užsienio politikos diskusijoje.
|
|
|
Du har rett til å si at din visjon krever "dramatiske endringer" på den europeiske side, inkludert høyere militærbudsjetter og et annerledes, strategisk perspektiv. Likevel er disse endringene like lite sannsynlige som den helt nødvendige endringen på den amerikanske siden som du ikke nevnte: viljen til å behandle europeiske stater noe bedre enn juniorpartnere hvis eneste mulighet er å hoppe på det amerikanske lasset eller risikere en konfrontasjon med den dominerende partneren. Årsaken til at USA er ivrig etter å dele byrden ved å være en midtøstenmakt er klar. Byrdedeling blant de allierte omfatter imidlertid også å dele beslutningsprosessen. Mens tonen i amerikansk utenrikspolitikk kan bli mildere under en annen president, vil det å akseptere større, europeisk innflytelse i Midtøsten ikke være lett for Washington, uansett hvem som sitter i Det hvite hus.
|
|
|
Z drugiej strony, zbyt wielki wpływ wywarły na mnie teorie liberalnych stosunków międzynarodowych, abym miał sądzić, że NATO niewątpliwie rozpadnie się jako instytucja bezpieczeństwa, jeżeli nie będzie miała nadrzędnej misji określonej w kategoriach pokonywania wspólnych zagrożeń. Taki rozwój wypadków, który – jak się wydaje – przewidujesz, wymagałby ogromnej zmiany w preferencjach strategicznych głównych członków NATO. Tak dramatyczna zmiana w obrębie krajowych koalicji i poglądów, obecnie sprzyjających zachowaniu NATO jako instytucji bezpieczeństwa o wielorakich funkcjach, z pewnością byłaby możliwa wyłącznie wtedy, gdyby koszty członkostwa w NATO stały się za wysokie i przez to niemożliwe do zaakceptowania. Być może powinniśmy bardziej martwić się o nadmierne obciążanie Sojuszu, niż o brak jednoczącej misji i nowego centralnego frontu.
|
|
|
С другой стороны, я нахожусь под слишком большим влиянием идей о либеральных международных отношениях, чтобы полагать, что НАТО неизбежно распадется, как организация обеспечения безопасности, если у нее не будет всеобъемлющей задачи по отражению общих угроз. Такое развитие событий, которое Вы, кажется, ожидаете, повлекло бы за собой глубокий сдвиг в стратегических преференциях основных государств-членов НАТО. Столь радикальная перемена во внутренних коалициях и идеях, поддерживающих сохранение НАТО как института обеспечения безопасности с многочисленными функциями, конечно, станет возможной только в том случае, если непомерно повысить затраты на членство в НАТО. Может быть, нам следует проявить больше беспокойства о чрезвычайном перенапряжении Североатлантического союза, а не об отсутствии объединяющей миссии и нового главного фронта.
|
|
|
Možno vyzniem ako staromódny „realista“, ale som presvedčený o tom, že základnou úlohou medzinárodného spoločenstva je regulovať vzťahy medzi veľmocami. Ak existuje nejaký región s potenciálom vzniku konfliktu medzi veľmocami, ktorý by mohol eskalovať až do (jadrovej) vojny, tak je to východná Ázia. Rozmach Číny bude určite znamenať náročné otázky tak pre rozhodujúcich politických činiteľov v Amerike, ako aj pre ich európskych partnerov. Nechcem znižovať význam skutočnosti, že islamský terorizmus predstavuje v súčasnosti najvážnejšiu nadnárodnú hrozbu. Chcem iba vysloviť pochybnosť nad domnienkou, podľa ktorej by širší Stredný východ mohol byť pre 21. storočie tým, čím boli Európa a Ázia pre 20. storočie.
|
|
|
Öte yandan, ortak tehditleri ele alacak bir misyonu olmazsa NATO’nun dağılıp gideceği yönündeki liberal uluslararası ilişkilerin etkisinde kalıyorum. Senin de beklediğini anladığım böyle bir gelişme NATO’nun temel üyelerinin stratejik tercihlerinde büyük bir değişiklik olacağı anlamına geliyor. NATO’nun çeşitli misyonları olan bir güvenlik örgütü olarak korunmasından yana olan koalisyonlar ve düşüncelerde böylesine büyük bir değişiklik ancak NATO üyeliği giderek pahalı olmaya başlarsa mümkün olabilir. Belki de yeni bir merkez cephe ve İttifak’ı bir araya getirecek bir misyonun olmamasından çok İttifak’ı çok fazla işe koşmaktan endişe duymalıyız.
|
|
|
Iespējams, ka izklausīšos kā vecmodīgs “reālists”, tomēr uzskatu, ka attiecību vadīšana starp lielvarām joprojām ir galvenais starptautiskais izaicinājums. Ja vien ir kāds reģions, kur ir iespējama situācija, kad konflikts starp lielvarām var pāraugt par (kodol-) karu, tad tā ir Austrumāzija. Ķīnas izaugsme noteikti uzdos sarežģītus jautājumus gan Amerikas politikas veidotājiem, gan arī tās Eiropas partneriem. Es negribu mazināt faktu, ka islāmistu terorisms šobrīd ir visnopietnākais transnacionālais drauds. Es tikai vēlos apstrīdēt pieņēmumu, ka plašākie Tuvie Austrumi varētu kļūt 21.gadsimtā par to, kas Eiropa un Āzija bija 20.gadsimtā.
|
|
|
Я можу здатися вам старомодним "реалістом", але, як на мене, управління відносинами могутніх держав залишається базовим міжнародним завданням. Якщо справді існує регіон, в якому конфлікт за участю великих держав потенційно загрожує перерости у (ядерну) війну, то це -- Східна Азія. Піднесення Китаю, безумовно, поставить складні питання перед політичним керівництвом як Сполучених Штатів, так і країн Європи. Не хочу применшувати значення того факту, що на сучасному етапі ісламський тероризм є найсерйознішою трансатлантичною загрозою. Але у мене виникають запитання стосовно вашого припущення про те, що у XXI сторіччі регіон "Розширеного Близького Сходу" може вважатися тим самим, чим була Європа XX сторіччя – найбільшим у світі джерелом конфліктів.
|
