|
|
Najpierw głodowa zagłada setek tysięcy jeńców sowieckich, następnie eksterminacja Żydów realizowana – zwłaszcza na Wołyniu – przy mniej lub bardziej przymusowym udziale miejscowej ludności, wreszcie masowa branka na roboty przymusowe, podczas której niejednokrotnie palono wsie i mordowano ludność, oraz akcje przeciwpartyzanckie, podczas których całe wsie wycinano w pień.
|
|
|
На хвилі вивезень на роботи та масових втеч у лісах зростала кількість учасників дуже численної у 1942 р. “першої” УПА Тараса Бульби-Боровця, а пізніше – бандерівської Української Повстанської Армії. Той сам процес полегшував розбудову Армії Крайової та інших польських формувань, а також совєцьких партизанських загонів, якими зазвичай керували кадрові енкаведисти. Виникла також значна кількість “диких” підрозділів, нікому не підпорядкованих і не раз мало чим відмінних від грабіжницьких банд. Із ними боролися всі “регулярні” партизани, що посилювало їхню жорстокість, позаяк переслідувані усіма “дикі” опинилися в найгіршій ситуації. По лісах теж ховалися банди дезертирів різних армій, а також доведені до відчаю, готові на все групи втікачів. Усі вони жили коштом сіл, у випадку опору грабуючи, ґвалтуючи та вбиваючи. І всі вони називали себе “арміями”, навіть звичайнісінькі розбишаки, а переляканий селянин – і польський, і український – не був у стані відрізнити партизана від бандита.
|
