|
Zavezništvo izvaja tudi individualna programa sodelovanja z Bosno in Hercegovino ter Srbijo in Črno goro. Vendar pa morata ti državi izboljšati svoje sodelovanje z Mednarodnim kazenskim sodiščem za nekdanjo Jugoslavijo, preden se bosta lahko vključili v program zavezništva Partnerstvo za mir.
|
|
The Western Balkans has come a long way in the years since NATO intervened in Bosnia and Herzegovina in 1995 and much of the progress may be attributed to the secure environment that the Alliance has provided. Challenges, nevertheless, remain and 2006 will be critical. It is the year in which Kosovo's final status is to be decided. It is also the year in which the nature of the relationship between Montenegro and Serbia should be resolved as Montenegrins vote on independence. And it is the year in which Bosnians elect leaders to chart their country's future as the powers of the international community in Bosnia and Herzegovina are reduced. NATO is leading the world's largest peacekeeping operation in Kosovo and will maintain a robust presence in the province. The Alliance is also running Tailored Cooperation Programmes with both Bosnia and Herzegovina and Serbia and Montenegro. However, these countries have to improve their cooperation with the International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia before they can join the Alliance's Partnership-for-Peace programme. And NATO is building ever closer relations with Albania, Croatia and the former Yugoslav Republic of Macedonia,* the three members of the Membership Action Plan, the Alliance's programme preparing aspirants for NATO membership.
|
|
Les Balkans occidentaux ont parcouru un chemin considérable depuis l'intervention de l'OTAN en Bosnie-Herzégovine en 1995 et une grande partie de ces progrès peut être attribuée à l'environnement sécurisé fourni par l'Alliance. Des défis subsistent néanmoins et 2006 sera critique: c'est en effet en 2006 que le statut final du Kosovo doit être décidé ;.c'est aussi l'année durant laquelle la nature des relations entre le Monténégro et la Serbie devrait être fixée, suite au référendum sur l'indépendance au Monténégro; c'est enfin l'année qui marquera l'élection par les Bosniaques de leurs dirigeants, appelés à planifier le chemin qu'empruntera leur pays à la suite de la réduction des pouvoirs de la communauté internationale en Bosnie-Herzégovine. L'OTAN dirige la plus vaste opération de maintien de la paix au Kosovo et elle maintiendra une présence robuste dans la province. L'Alliance mène également des Programmes de coopération sur mesure avec la Bosnie-Herzégovine et la Serbie-et-Monténégro. Ces pays doivent toutefois améliorer leur coopération avec le Tribunal pénal international pour l'ex-Yougoslavie avant de pouvoir adhérer au programme de Partenariat pour la paix de l'Alliance. Qui plus est, l'OTAN établit des relations de plus en plus étroites avec l'Albanie, la Croatie et l'ex-République yougoslave de Macédoine*, les trois membres du Plan d'action pour l'adhésion (MAP), le programme destiné à préparer les candidats à l'adhésion à l'Alliance.
|
|
Die westlichen Balkanstaaten haben in den Jahren seit der Intervention der NATO in Bosnien und Herzegowina (1995) große Fortschritte gemacht, von denen sich ein Großteil auf die sicheren Rahmenbedingungen zurückführen lässt, die das Bündnis gewährleistet hat. Einige Probleme sind jedoch noch nicht gelöst, und das Jahr 2006 wird von entscheidender Bedeutung sein. In diesem Jahr soll nämlich im Hinblick auf den Kosovo die Statusfrage geklärt werden. Zudem dürfte in diesem Jahr nach dem Unabhängigkeitsreferendum in Montenegro auch die Art der Beziehungen zwischen Montenegro und Serbien geregelt werden. Und schließlich werden die Bosnier in diesem Jahr ihre politische Führung wählen, die den künftigen Kurs des Landes festlegen wird, während die Befugnisse der internationalen Staatengemeinschaft in Bosnien und Herzegowina immer weiter abgebaut werden. Im Kosovo steht die NATO an der Spitze der größten Friedensoperation der Welt, und sie wird eine robuste Präsenz in dieser Provinz beibehalten. Das Bündnis steht auch an der Spitze maßgeschneiderter Kooperationsprogramme mit sowohl Bosnien und Herzegowina als auch Serbien und Montenegro. Diese Staaten müssen jedoch ihre Zusammenarbeit mit dem Internationalen Strafgerichtshof für das ehemalige Jugoslawien verbessern, bevor sie dem NATO-Programm der Partnerschaft für den Frieden beitreten können. Darüber hinaus arbeitet das Bündnis auf immer engere Beziehungen zu Albanien, zu Kroatien und zur ehemaligen jugoslawischen Republik Mazedonien* hin, d.h. zu den drei Mitgliedern des Aktionsplans zur Mitgliedschaft, also des Bündnisprogramms zur Vorbereitung beitrittswilliger Staaten auf die NATO-Mitgliedschaft.
|
|
Los Balcanes Occidentales han cambiado mucho desde que la OTAN intervino en Bosnia-Herzegovina en 1995, y buena parte de los progresos realizados durante el periodo de intervención pueden atribuirse sin ningún género de dudas al clima de seguridad creado por ella. Pero siguen existiendo problemas y este año de 2006 será crítico para la región: se va a decidir el estatus final de Kosovo y también tendrá que resolverse el futuro de la relación entre Serbia y Montenegro tras el referéndum de independencia de esta última. Y será también el año en el que los bosnios elijan a sus representantes para definir el futuro de su país mientras los poderes de la comunidad internacional en Bosnia-Herzegovina irán disminuyendo. Actualmente la OTAN continúa dirigiendo en Kosovo la que sigue siendo la mayor operación de apoyo a la paz del mundo y seguirá manteniendo una fuerte presencia en la provincia, y ha desarrollado Programas de Cooperación Adaptados para Bosnia-Herzegovina y Serbia y Montenegro. Pero los dos países tendrán que mejorar su cooperación con el Tribunal Penal Internacional para la antigua Yugoslavia antes de poder incorporarse al programa de la Asociación para la Paz. Y la OTAN está estrechando sus relaciones con Albania, Croacia y la ex República Yugoslava de Macedonia*, los tres países incluidos en el Plan de Acción para la Adhesión -el programa preparatorio de la Alianza para los países que aspiran a su integración.
|
|
La più grande sfida a lungo termine che l'Afghanistan ha di fronte è probabilmente quella costituita dalla produzione illecita di droga. Secondo l'Ufficio sulla droga e il crimine dell'ONU (UNODC), in Afghanistan si concentra l'87% della produzione e il 63% della coltivazione mondiale di oppio. Si stima che il 52% del prodotto interno lordo dell'Afghanistan, cioè circa 2,7 miliardi di dollari USA, sia stato ottenuto attraverso la coltivazione illegale del papavero. E la produzione di oppio è cresciuta dopo la cacciata dei talebani nel 2001. Se compete alle autorità afgane la responsabilità per la lotta alla droga nel loro paese, anche la comunità internazionale deve avervi un ruolo. La NATO, presente come Forza internazionale di assistenza alla sicurezza (ISAF), non può ignorare il problema. Il Piano operativo in base al quale ISAF dovrebbe operare allorché si espande nell'Afghanistan meridionale esplicita il ruolo della NATO. Questo include: sostegno logistico, condivisione di intelligence e di informazioni, ed il fornire assistenza all'addestramento per la polizia e l'Esercito nazionale afgano nelle procedure antidroga. La questione della produzione e del traffico di droga in Afghanistan è complessa. Ma, a meno che e finché questa questione non sarà stata risolta, il contesto di sicurezza in Afghanistan richiederà la presenza di una forza internazionale di stabilizzazione.
|
|
A reacção da OTAN ao Furacão Katrina, nos Estados Unidos, e ao sismo no sul da Ásia, no Paquistão, no ano passado colocou a Aliança no centro das atenções do meio da ajuda humanitária. Estas operações também levantaram um determinado número de questões, nomeadamente se o destacamento de capacidades militares é apropriado, se a OTAN deve estar envolvida e quem deve liderar. as unidades de intervenção primária civis devem sempre deter a liderança, e devem requerer formalmente o apoio militar se e quando decidirem que a escala da catástrofe excede a sua capacidade de lidar com ela por si sós. A OTAN reconhece que as Nações Unidas devem sempre ser a principal agência internacional. A principal contribuição da OTAN é a função de coordenação, de ligação e de facilitação que o Centro Euro-Atlântico de Coordenação de Assistência a Países Vítimas de Catástrofes e as estruturas militares da Aliança podem fornecer. Este papel de coordenação tem demonstrado ser útil tanto para as autoridades do país receptor como para as Nações Unidas, que assim pode lidar com um único actor. Uma das questões mais importantes que precisa de ser resolvida antes de a OTAN ou de os Aliados a título individual disponibilizarem novamente capacidades militares para operações de ajuda humanitária é a dos mecanismos de financiamento apropriados.
|
|
منذ تدخل حلف الناتو في البوسنة والهرسك في عام 1995 ومنطقة غرب البلقان تنعم بالأمن، حيث يعود للحلف الفضل الأكبر في التقدم الذي أحرزته هذه المنطقة. غير أن طبيعة التحديات التي لا تزال قائمة هناك تجعل من عام 2006 سنة حاسمة. فهي السنة التي سيتقرر فيها الوضع النهائي لكوسوفو، والتي ستتحدد فيها أيضاً طبيعة العلاقات المستقبلية بين "جمهورية" الجبل الأسود وصربيا ـ عبر الاستفتاء العام الذي سيجري في جمهورية الجبل الأسود حول استقلالها عن صربيا. كما أن عام 2006 سيكشف مخططات زعماء البوسنة الجدد ـ المنتخبين عبر صناديق الاقتراع ـ لمستقبل بلادهم إثر تخفيض الأسرة الدولية عديد قواتها المرابطة في البوسنة والهرسك. ومن المعلوم أن عملية حفظ السلام التي تقودها منظمة حلف الناتو في كوسوفو هي الأكبر من نوعها في العالم، مما قد يدفع هذه المنظمة إلى مواصلة الاحتفاظ بوجود عسكري مكثف هناك. ويدير حلف الناتو برامج تعاونية مدروسة بعناية خاصة في كل من البوسنة والهرسك وصربيا والجبل الأسود. لكنه سيتعين على هذه الكيانات تحسين مستوى تعاونها مع محكمة جرائم الحرب الدولية لتسهيل مهمتها في يوغسلافيا السابقة، قبل أن تتمكن من الانضمام إلى "برنامج حلف الناتو للشراكة من أجل السلام". ويشهد تاريخ منظمة حلف شمالي الأطلسي حالياً أوثق العلاقات الأطلسية مع كل من ألبانيا وكرواتيا وجمهورية مقدونيا التي انفصلت حديثاً عن يوغسلافيا السابقة*. وهذه الدول هي الأعضاء الثلاثة في "خطة عمل العضوية" التي تندرج في إطار برنامج منظمة حلف الناتو لإعداد الدول الطامحة للانضمام إليها.
|
|
Το Άρθρο 5 της Συνθήκης της Ουάσινγκτον προβλέφθηκε από τους συνυπογράψαντες Συνθήκη ως ένας μηχανισμός που υποχρέωνε τις Ηνωμένες Πολιτείες να προστρέξουν σε βοήθεια των Ευρωπαίων Συμμάχων τους. Όταν όμως έγινε επίκληση για πρώτη φορά του σημαντικού όρου της Συνθήκης, ήταν οι Ευρωπαίοι Σύμμαχοι που προσέφεραν την υποστήριξή τους στην Ουάσινγκτον μετά από τις τρομοκρατικές επιθέσεις της 11/9. Οι επιπτώσεις της επίκλησης αυτής εμφανίζονται ακόμη με τρόπους που αντικατοπτρίζουν την αρχική σύνταξη του εγγράφου. Η Συνθήκη της Ουάσινγκτον ήταν ένας συμβιβασμός: ενώ ήταν αυτόματη η υποχρέωση για να προστρέξει κάποιος σε βοήθεια ενός Συμμάχου που δέχεται επίθεση, η φρασεολογία της συνθήκης επέτρεπε στους Συμμάχους την ελευθερία του να επιλέξουν την φύση της αντίδρασής τους. Οι ιδρυτές της Συμμαχίας δεν θα μπορούσαν ποτέ να προβλέψουν το σενάριο με το οποίο το έγινε η επίκληση του Άρθρου 5. Παρόλη την αρχική απόφαση της Ουάσινγκτον να αρνηθεί την υποστήριξη του NATO στην εκστρατεία του 2001 στο Αφγανιστάν μετά από τις επιθέσεις της 11/9, οι 14 από τους τότε 19 Συμμάχους του NATO συνεισέφεραν δυνάμεις. Η επίκληση του Άρθρου 5 εδραίωσε τον εξελισσόμενο μετασχηματισμό του NATO καθώς η Συμμαχία ανέπτυξε ικανότητες σχετικές με την τρομοκρατία και δημιούργησε την Δύναμη Αντίδρασης του NATO. Κάποιοι πιστεύουν ότι το Άρθρο 5 μπορεί να καταλήξει να θεωρηθεί δεδομένο ότι έχει άμεση συνάφεια με τη Συμμαχική απάντηση στις νέες και εξελισσόμενες προκλήσεις.
|
|
Западните Балкани извървяха дълъг път след намесата на НАТО в Босна и Херцеговина през 1995 г. и напредъкът се дължи до голяма степен на сигурната среда, гарантирана от Алианса. Въпреки това остават редица предизвикателства и 2006 г. ще бъде повратна за региона. През нея трябва да бъде решен въпросът с окончателния статут на Косово. Тази година трябва да се определят и отношенията между Сърбия и Черна гора след вота на черногорците в полза на независимостта. Също тази година босненци ще изберат лидерите, които ще трасират бъдещето на страната, тъй като правомощията на международната общност в страната се ограничават. НАТО ръководи в Косово най-голямата мироопазваща операция в света и ще запази сериозно военно присъствие в провинцията. Алиансът работи по индивидуализирани програми за сътрудничество с Босна и Херцеговина и Сърбия и Черна гора. Двете страни обаче трябва да подобрят сътрудничеството си с Международния съд за военните престъпления в бивша Югославия, преди да се присъединят към програмата на НАТО Партньорство за мир. Алиансът изгражда все по-тесни отношения с Албания, Хърватска и Бивша югославска република Македония*, участващи в Плана за действие за членство, програмата за подготовка за присъединяване към Съюза.
|
|
Západní Balkán urazil dlouhou cestu od roku 1995, kdy NATO zahájilo intervenci v Bosně a Hercegovině a dnešní bezpečnostní prostředí vládne z velké části díky právě Alianci. Je však třeba ještě vykonat mnoho práce a rok 2006 bude pro tuto oblast kritickým. Je to rok, kdy bude učiněno konečné rozhodnutí o budoucím statusu Kosova. Je to také rok, kdy se po černohorském referendu o nezávislosti rozhodne o povaze vztahů mezi Černou Horou a Srbskem. A rok 2006 je rovněž rokem, kdy Bosňané zvolí své vlastní představitele, kteří povedou zemi v nadcházejících letech, po omezení pravomocí mezinárodního společenství. V Kosovu vede NATO největší mírovou operaci na světě a silná vojenská přítomnost v této provincii bude i nadále udržována. Aliance rovněž připravila speciální kooperační programy pro Bosnu a Hercegovinu a Srbsko a Černou horu. Tyto státy však musí zdokonalit spolupráci s Mezinárodním trestním tribunálem pro bývalou Jugoslávii, chtějí-li přistoupit do programu Partnerství pro mír. NATO buduje stále bližší vztahy s Albánií, Chorvatskem a Bývalou jugoslávskou republikou Makedonie*, třemi členy Akčního plánu členství, jehož cílem je připravit kandidátské státy na vstup do NATO.
|
|
Washington-traktatens Artikel 5 var forudset af traktatens underskrivere som en mekanisme, der forpligtede USA til at komme sine europæiske allierede til hjælp. Men da traktatens definerende klausul blev aktiveret for første gang, var det de europæiske allierede, som tilbød at komme Washington til hjælp i kølvandet på terrorangrebene den 11. september 2001. Konsekvenserne af denne aktivering viser sig langsomt på en måde, der afspejler dokumentets oprindelige sammensætning. Washington-traktaten var et kompromis: Selvom forpligtelsen til at bistå en allieret, som var blevet angrebet, var automatisk, gjorde traktatens ordlyd det muligt for de allierede at vælge karakteren af deres svar. Alliancens grundlæggere kunne aldrig have forudset det scenarium, som udløste aktiveringen af Artikel 5. Selvom Washington indledningsvist frasagde sig NATO-støtte til kampagnen i 2001 i Afghanistan, der fulgte efter angrebene i september 2001, har 14 af de daværende 19 allierede bidraget med styrker. Artikel 5's aktivering bidrog til NATO's løbende transformation med Alliancens udvikling af terrorrelaterede kompetencer og oprettelsen af NATO's reaktionsstyrke, NATO Response Force. Ifølge nogle kan Artikel 5 blive forstået som en, der har direkte relevans for det allierede svar på nye og kommende udfordringer.
|
|
Alates NATO sekkumisest Bosnia ja Hertsegoviina sündmustesse 1995. aasta kevadel on Lääne-Balkanil toimunud suur edasiminek. Suure osa sellest edust võib kirjutada NATO loodud turvalise keskkonna arvele. Probleeme sellegipoolest veel jagub ning 2006. aastast tuleb määrava tähtsusega aasta. See on aasta, mil otsustatakse Kosovo lõplik staatus. Samuti tuleb siis pärast Montenegro iseseisvuse rahvahääletust ära lahendada Montenegro ja Serbia suhted. See on ka aasta, mil Bosnia valib endale juhid, kes hakkavad riigi tulevikku kujundama, sest rahvusvaheliste organisatsioonide volitused Bosnias ja Hertsegoviinas on kahanenud. NATO juhib Kosovos maailma suurimat rahuoperatsiooni ning jätab piirkonda oma esinduse. Alliansil on käimas spetsiaalsed koostööprogrammid nii Bosnia ja Hertsegoviina kui ka Serbia ja Montenegro jaoks. Neil riikidel tuleb aga parandada oma koostööd Rahvusvahelise Endise Jugoslaavia Kriminaaltribunaliga, enne kui nad võivad ühineda NATO rahupartnerlusprogrammiga. Peale selle tihenevad NATO suhted Albaania, Horvaatia ning endise Jugoslaavia Makedoonia vabariigiga*, kelle jaoks allianss on koostanud ühinemise tegevuskava.
|
|
Délkelet-Európa hosszú utat tett meg mióta a NATO 1995-ben beavatkozott Bosznia-Hercegovinában és a fejlődés java a Szövetség által biztosított biztonságos környezetnek köszönhető. Kihívások azonban változatlanul vannak és 2006 kritikus év lesz. Ebben az évben születik döntés Koszovó végleges státuszáról. Ebben az évben kell pontot tenni a Montenegró és Szerbia közötti kapcsolatok kérdésére, amint a montenegróiak függetlenségükről szavaznak. Ebben az évben választanak Boszniában új vezetőket, akik hazájuk új jövőjét tervezik majd, amint a nemzetközi közösség jogkörei szűkülnek Bosznia és Hercegovinában. A NATO a világ legnagyobb békefenntartó misszióját vezeti Koszovóban, és a jövőben is fenntartja robusztus jelenlétét a tartományban. A Szövetség vezeti a Bosznia és Hercegovina, illetve Szerbia és Montenegró számára kidolgozott Testreszabott Egyéni Együttműködési Programokat. Ezeknek az országoknak azonban javítaniuk kell a volt Jugoszláviában elkövetett háborús bűncselekményeket vizsgáló Nemzetközi Büntetőtörvényszékkel való együttműködésüket, mielőtt csatlakozhatnak a Szövetség Partnerség a Békéért programjához. A NATO egyre szorosabb kapcsolatokat ápol Albániával, Horvátországgal és a volt Jugoszláv Macedón Tagköztársasággal*, a Tagsági Akcióterv (MAP) három résztvevőjével, melynek során a Szövetség felkészíti a jelölteket a NATO-tagságra.
|
|
Suðaustanverð Evrópa hefur breyst mikið frá því að NATO skarst í leikinn í Bosníu og Hersegóvínu árið 1995 og framfarirnar má að miklu leyti þakka því öryggi, sem bandalagið kom á með aðgerðum sínum. Verkefnin eru hins vegar ærin og árið 2006 mun skipta sköpum. Á þessu ári verður skorið úr um lokastöðu Kósovó. Á þessu ári verður einnig skorið úr um tengsl Svartfjallalands og Serbíu þegar Svartfellingar kjósa um sjálfstæði. Á þessu ári munu Bosníubúar einnig kjósa sér stjórnvöld til að stýra landinu til framtíðar, og alþjóðasamfélagið draga úr völdum sínum í Bosníu og Hersegóvínu. NATO stýrir umfangsmestu friðargæslu í heiminum í Kósovó og mun áfram hafa mikið herlið í héraðinu. Bandalagið stýrir einnig samvinnuverkefnum með bæði Bosníu og Hersegóvínu og Serbíu og Svartfjallalandi. Hins vegar verða þessi ríki að auka samvinnu sína við Alþjóðlega stríðsglæpadómstóllinn í málefnum fyrrum Júgóslavíu áður en þau geta tekið þátt í Félagsskap í þágu friðar á vegum bandalagsins. NATO styrkir líka stöðugt tengsl sín við Albaníu, Króatíu og fyrrum júgóslavneska lýðveldið Makedóníu*, en öll þrjú ríkin eru aðilar að Aðildaráætlun ríkja (Membership Action Plan), sem undirbýr ríki fyrir aðild að bandalaginu.
|
|
Situacija Vakarų Balkanuose šiandien yra visiškai kitokia, nei buvo daugiau kaip prieš dešimtmetį, kai 1995 m. vasarą NATO įvedė savo kariuomenę į Bosniją ir Hercegoviną. Per šį laiką pasiekta pažanga didžiąja dalimi tapo įmanoma NATO sukurtos saugios aplinkos dėka. Tačiau problemų vis dar lieka ir 2006 metai šiam regionui turės kritinės svarbos. Tai metai, kai turi būti nuspręsta dėl galutinio Kosovo statuso. Tai taip pat metai, kai praėjus referendumui dėl nepriklausomybės Juodkalnijoje turi paaiškėti santykių tarp Juodkalnijos ir Serbijos pobūdis. Ir tai taip pat metai, kai bosniai išrinks vadovus, kurie brėš šalies kursą į ateitį, nes uždarius Aukštojo atstovo biurą sumažinami tarptautinės bendruomenės įgaliojimai. NATO vadovauja didžiausiai pasaulyje taikos palaikymo operacijai Kosove bei toliau veiksmingai dalyvaus provincijos gyvenime. NATO taip pat teikia pagalbą Serbijai ir Juodkalnijai pagal Specializuoto bendradarbiavimo programą. Tačiau prieš tapdamos Aljanso Partnerystės taikos labui programos narėmis, šios šalys dar turi pagerinti bendradarbiavimą su Tarptautiniu baudžiamuoju tribunolu buvusiajai Jugoslavijai (ICTY). NATO taip pat stiprina santykius su Albanija, Kroatija ir Buvusiąja Jugoslavijos Respublika Makedonija*, trimis Narystės veiksmų plano (MAP), specializuotos Aljanso programos padėti norinčioms šalims pasirengti NATO narystei, narėmis.
|
|
Vest-Balkan har kommet langt i årene etter at NATO intervenerte i Bosnia og Hercegovina i 1995, og mye av den fremgangen kan tillegges det sikre miljøet som Alliansen har sørget for. Det er likevel fortsatt utfordringer til stede, og 2006 vil være avgjørende. Dette er det året der Kosovos sluttstatus skal bestemmes. Det er også det året der innholdet i forholdet mellom Montenegro og Serbia skal løses når montenegrinerne stemmer for uavhengighet. Og det er det året der bosnierne velger ledere som skal kartlegge landets fremtid ettersom myndigheten til det internasjonale samfunnet i Bosnia og Hercegovina reduseres. NATO leder verdens største fredsbevarende operasjon i Kosovo, og vil opprettholde en robust tilstedeværelse i provinsen. Alliansen leder også de skreddersydde samarbeidsprogrammene med både Bosnia og Hercegovina og Serbia og Montenegro. Disse landene må imidlertid forbedre sitt samarbeid med Den internasjonale krigsforbryterdomstol for det tidligere Jugoslavia før de kan bli med i Alliansens Partnerskap for fred-program. NATO bygger også stadig tettere forbindelser med Albania, Kroatia og Den tidligere jugoslaviske republikken Makedonia*, de tre medlemmene av Handlingsplan for medlemskap, Alliansens program som skal forberede aspiranter for NATO-medlemskap.
|
|
Zachodnie Bałkany przeszły długą ewolucję od czasu, gdy NATO przeprowadziło interwencję zbrojną w Bośni i Hercegowinie w 1995 roku, a ten postęp dokonał się w znacznej mierze dzięki bezpiecznym warunkom stworzonym przez NATO. Niemniej jednak, wyzwania pozostają i 2006 rok będzie decydujący. W tym właśnie roku podjęta zostanie decyzja o ostatecznym statusie Kosowa. Jest to także rok, w którym powinny się rozstrzygnąć relacje pomiędzy Czarnogórą i Serbią, w wyniku referendum w sprawie niepodległości w Czarnogórze. Również w tym roku Bośniacy wybiorą przywódców, którzy wyznaczą przyszły kurs tego kraju, w miarę jak uprawnienia społeczności międzynarodowej w Bośni i Hercegowinie będą ograniczane. NATO prowadzi największą na świecie operację pokojową w Kosowie i utrzyma silną obecność w tej prowincji. Sojusz prowadzi również Zindywidualizowany Program Współpracy zarówno z Bośnią i Hercegowiną, jak i z Serbią i Czarnogórą. Państwa te muszą jednak poprawić swoją współpracę z Międzynarodowym Trybunałem Karnym ds. Byłej Jugosławii w Hadze (ICTY), zanim będą mogły przystąpić do natowskiego programu Partnerstwa dla Pokoju. Sojusz buduje również coraz ściślejsze relacje z Albanią, Chorwacją i byłą Jugosłowiańską Republiką Macedonii* - trzema uczestnikami Planu Działań na rzecz Członkostwa (MAP) – programu NATO przygotowującego państwa aspirujące do członkostwa w Sojuszu.
|
|
Balcanii de Vest au parcurs un drum lung în anii care au urmat după ce NATO a intervenit în Bosnia-Herţegovina în 1995, iar progresele realizate pot fi atribuite în mare măsură mediului sigur de securitate pe care l-a asigurat Alianţa. Cu toate acestea, provocările rămân în continuare şi 2006 va fi un an de o importanţă crucială. Este anul în care urmează să fie decis statutul final al Kosovo. Este de asemenea anul în care se va stabili natura relaţiilor dintre Muntenegru şi Serbia, întrucât locuitorii Muntenegrului au votat pentru independenţă. Şi este anul în care bosniacii îşi aleg liderii care vor stabili viitorul curs al ţării lor, întrucât puterile comunităţii internaţionale în Bosnia-Herţegovina se vor reduce. NATO conduce cea mai mare operaţie de menţinere a păcii din lume în Kosovo şi va menţine o prezenţă robustă în această provincie. Alianţa desfăşoară de asemenea Programe Speciale de Cooperare cu Bosnia-Herţegovina şi Serbia şi Muntenegru. Totuşi, aceste ţări trebuie să-şi îmbunătăţească activitatea de cooperarea cu Tribunalul Penal Internaţional pentru fosta Iugoslavie înainte să poată fi incluse în programul Parteneriatului pentru Pace. Şi NATO construieşte relaţii şi mai strânse cu Albania, Croaţia şi fosta Republică Iugoslavă a Macedoniei*, cele trei ţări membre ale Planului de Acţiune pentru Aderare, programul Alianţei de pregătire a aspiranţilor în vederea aderării la NATO.
|
|
За годы, прошедшие со времени вмешательства НАТО в ситуацию в Боснии и Герцеговине в 1995 г., Юго-восточная Европа добилась большого прогресса. Причем этот прогресс в значительной степени достигнут за счет безопасной обстановки, которую создал Североатлантический союз. Вызовы, тем не менее, остаются, и 2006 год будет иметь важнейшее значение. В этот год должен быть решен вопрос окончательного статуса Косово. Кроме того, в этот год в ходе референдума по вопросу независимости должен быть определен характер отношений между Черногорией и Сербией. В этот год боснийцы будут выбирать своих руководителей, чтобы определить будущее своей страны в связи с уменьшением полномочий международного сообщества в Боснии и Герцеговине. НАТО проводит самую крупную в мире миротворческую операцию в Косово и поддерживает мощное присутствие своих сил в этом крае. Североатлантический союз также проводит специализированные программы сотрудничества с Боснией и Герцеговиной и Сербией и Черногорией. Однако этим странам необходимо улучшить сотрудничество с Международным уголовным трибуналом для бывшей Югославии прежде, чем они смогут присоединиться к программе Партнерства ради мира Североатлантического союза. НАТО постоянно укрепляет отношения с Албанией, Хорватией и бывшей югославской Республикой Македонией*, тремя участниками Плана действий по подготовке к членству в НАТО.
|
|
Západný Balkán prešiel dlhú cestu od intervencie NATO v Bosne a Hercegovine v 1995. Značnú časť pokroku, ktorý bol dosiahnutý, je možné pripísať bezpečnému prostrediu, ktoré zabezpečuje Aliancia. Náročné úlohy však pretrvávajú a rok 2006 bude pre región kritickým. Je to rok, v ktorom sa rozhodne o konečnom štatúte Kosova. Taktiež je to rok, v ktorom sa vyrieši povaha vzťahu medzi Čiernou Horou a Srbskom po konaní referenda o nezávislosti Čiernej Hory. A je to rok, v ktorom si obyvatelia Bosny zvolia svojich predstaviteľov, ktorí načrtnú budúci kurz krajiny, keďže právomoci medzinárodného spoločenstva v Bosne a Hercegovine sa obmedzia. NATO vedie najväčšiu svetovú operáciu na podporu mieru v Kosove a udrží si v provincii silnú prítomnosť. Aliancia taktiež pripravila osobitné programy spolupráce pre Bosnu a Hercegovinu a Srbsko a Čiernu Horu. Avšak tieto krajiny musia zlepšiť spoluprácu s Medzinárodným súdnym tribunálom pre bývalú Juhosláviu predtým, ako sa pripoja k programu Aliancie Partnerstvo za mier. NATO takisto buduje stále užšie vzťahy s Albánskom, Chorvátskom a bývalou juhoslovanskou republikou Macedónsko,* troma členmi Akčného plánu členstva, osobitného programu Aliancie pre uchádzačov o členstvo v NATO.
|
|
NATO’nun 1995’te Bosna ve Hersek’e yaptığı askeri müdahaleden bugüne kadar Batı Balkanlar bir hayli yol kat edilmiştir ve bu ilerlemenin büyük bir bölümünü İttifak’ın sağladığı güvenli ortama bağlamak mümkündür. Ancak sorunlar henüz bitmemiştir ve 2006 yılı kritik bir yıl olacaktır. Kosova’nın nihai statüsü ile ilgili karar 2006’da verilecektir. Karadağlıların bağımsızlıkları için oy kullanmaları ve Karadağ ile Sırbistan arasındaki ilişkinin açıklığa kavuşması da 2006 yılına rastlamaktadır. Ve 2006, Bosna ve Hersek’teki uluslararası kuvvetler azaltılırken Bosnalıların ülkelerinin geleceğini çizecek olan liderlerini seçecekleri yıldır. NATO Bosna ve Hersek’te dünyadaki en büyük barışa destek operasyonunun liderliğini yapmaktadır ve buradaki varlığını devam ettirecektir. İttifak, ayrıca, gerek Bosna ve Hersek gerek Sırbistan ve Karadağ ile İhtiyaca Göre Hazırlanmış İşbirliği Programları yürütmektedir. Ancak bu ülkelerin İttifak’ın Barış İçin Ortaklık programına katılabilmeleri için önce eski Yugoslavya ile ilgili olarak Uluslararası Savaş Suçları Mahkemesi ile işbirliğini geliştirmeleri gerekmektedir. NATO da Üyelik Eylem Planı’nın (istekli ülkeleri NATO üyeliğine hazırlayan İttifak programı) üç üyesi olan Arnavutluk, Hırvatistan ve eski Yugoslav Makedonya Cumhuriyeti* ile ilişkilerini daha da yakınlaştırmıştır.
|
|
Південно-Східна Європа пройшла довгий шлях розвитку після 1995 року, коли НАТО втрутилась у врегулювання конфлікту в Боснії та Герцеговині, і багато в чому досягнутий прогрес став можливим завдяки стабільній ситуації в регіоні, яку забезпечив Альянс. Проте ще існують певні проблеми і 2006 рік буде вирішальним для їх розв’язання. У цьому році має остаточно визначитись статус Косова. Також у цьому році повинні бути сформовані принципи відносин між Сербією та Чорногорією, оскільки чорногорці на референдумі визначатимуть своє ставлення до незалежності країни. До того ж в 2006 році босняки обиратимуть керівників, які мають визначити шлях розвитку країни на майбутнє з огляду на подальше обмеження повноважень міжнародного співтовариства в Боснії та Герцеговині. НАТО керує найбільшою у світі миротворчою операцією в Косові і залишатиметься присутньою у цій провінції. Альянс також впроваджує Цільові програми співпраці для Боснії і Герцеговини, а також для Сербії і Чорногорії. Проте ці країни повинні посилити ефективність співпраці з Міжнародним трибуналом з питань військових злочинів у колишній Югославії до того, як вони зможуть приєднатися до програми “Партнерство заради миру”. НАТО також розвиває дедалі тісніші відносини з країнами-кандидатами – Албанією, Хорватією та колишньою Югославською Республікою Македонія*, які виконують План підготовки до членства в Альянсі.
|