|
|
Foi ditada pela sua dimensão, pois a única forma de países pequenos poderem influenciar "os processos internacionais é aderindo a grupos ou alianças maiores de países com objectivos mais ou menos coincidentes".
|
|
|
Three authors depict the situation of accession states. Zaneta Ozolina, a Latvian professor of international relations, describes the experience of the Baltic Republics, which were united after independence by their common Soviet legacy, even as they jockeyed for the best starting position for Europe. First tempted to take advantage of an economic position at the crossroads between East and West, the Baltic Republics re-oriented themselves more clearly towards the West after the 1998 Russian financial collapse. Politically the choice was clearer. It was dictated by their size, since the only way small states can influence "international processes is by joining larger groups or alliances of countries with roughly congruent goals". This necessity was offset by the desire of small states to maintain their cultural uniqueness and new-found sovereignty against what conservatives and nationalists considered the "dilution, corruption, or even destruction of the distinctive Baltic cultures as a result of their subversion in the vastly larger and richer European Union". These fears were not exactly allayed by the West's insistence that the Baltic Republics improve the status of their large Russian minorities and were further compounded by problems relating to privatisation, the region's backward agriculture and rural development.
|
|
|
Comme l'écrit Christopher Bobinski, éditeur d'un magazine et ancien correspondant du Financial Times, le désir de la Pologne de se joindre aux institutions occidentales a été alimenté par un mélange de préoccupations sécuritaires, de désir de développement économique et d'identité culturelle manifeste avec l'Europe. Cela a entraîné le soutien initialement écrasant de l'opinion publique à l'adhésion, qui a graduellement cédé la place à une attitude plus critique, voire même sceptique. Bobinski souligne « le contraste entre la '' discrète '' adhésion à l'OTAN et les négociations avec l'Union européenne, qui ont presque invariablement été menées dans une atmosphère de différend ouvert quant aux conditions d'adhésion et ont donc eu un effet direct sur la manière dont l'opinion publique considérait l'adhésion à l'UE ». Le changement de la perception de la culture occidentale, de plus en plus considérée par les groupes conservateurs comme « athée et décadente » a eu un impact presque équivalent. Christopher Bobinski dédie également une partie importante de son analyse à la dynamique de l'adhésion et exprime les inquiétudes de ses compatriotes face aux développements récents, tels que la plus grande intégration de la Russie à l'OTAN après le 11 septembre ou l'essor de la PESD et les plans de réforme de la Politique agricole commune au sein de l'Union européenne. Il décrit adéquatement le phénomène des préoccupations des nouveaux membres comme un « piège qu'ils ont eux-mêmes créé », puisque « leur adhésion même menace de diluer ces organisations et de les modifier de manière à ne plus leur permettre d'offrir les mêmes avantages à l'avenir ».
|
|
|
Drei Autoren beschreiben die Situation der Beitrittsstaaten. Die Lettin Zaneta Ozolina, Professorin für internationale Beziehungen, berichtet über die Erfahrungen der baltischen Republiken, die nach der Erlangung der Unabhängigkeit durch die gemeinsame sowjetische Erblast auch noch dann miteinander verbunden blieben, als sie um die beste Ausgangsposition für ihre Integration in Europa wetteiferten. Nachdem die baltischen Staaten zunächst versucht waren, von den wirtschaftlichen Vorteilen zu profitieren, die sich an der Schnittstelle zwischen Ost und West ergeben würden, orientierten sie sich 1998 nach dem finanziellen Zusammenbruch Russlands eindeutiger in Richtung auf den Westen. Politisch war die Entscheidung klarer. Sie ergab sich zwingend aus ihrer Größe, da kleinere Staaten internationale Prozesse nur beeinflussen können, "wenn sie sich größeren Gruppen oder Bündnissen von Staaten mit ungefähr gleichen Zielen anschließen". Dieser Notwendigkeit stand der Wunsch kleiner Staaten entgegen, ihre kulturelle Eigenart und die neu gewonnene Souveränität vor dem zu schützen, was Konservative und Nationalisten als "Verwässerung, Korrumpierung oder sogar Zerstörung der spezifisch baltischen Kulturen durch ihr Eintauchen in die weitaus größere und reichere Europäische Union" bezeichnen würden. Diese Befürchtungen wurden nicht gerade durch die beharrliche Forderung des Westens abgemildert, dass die baltischen Republiken den Status der großen russischen Minderheiten verbessern müssten, und verstärkt wurden sie noch durch Probleme im Zusammenhang mit der Privatisierung, der rückständigen Landwirtschaft und dem insgesamt ländlichen Charakter der Region.
|
|
|
Tres autores nos trazan el cuadro de la situación de los nuevos miembros. Zaneta Ozolina, un profesor letón especialista en relaciones internacionales, describe la experiencia de las Repúblicas Bálticas que tras la independencia se sentían unidas por su herencia soviética común aunque cada una de ellas intentó maniobrar para conseguir el mejor puesto de salida en la carrera hacia la integración europea. Al principio las tres Repúblicas pretendieron aprovechar su situación en el campo económico de encrucijada entre Oriente y Occidente, pero después del colapso financiero de Rusia en 1998 decidieron reorientarse claramente hacia Occidente. Desde el punto de vista político la elección resultaba más evidente al venir determinada por el tamaño de los tres países. Los pequeños Estados solamente pueden aspirar a tener influencia sobre "los procesos internacionales uniéndose a otros grupos o alianzas de países de mayor tamaño con objetivos más o menos coherentes". Esta necesidad se veía contrarrestada por el deseo de estos pequeños países de mantener su singularidad cultural y su recién adquirida soberanía frente a lo que los conservadores y nacionalistas consideraban como una posible "disolución, corrupción e incluso destrucción de las singulares culturas bálticas a consecuencia de su anulación dentro de una Unión Europea mucho mayor y más rica". Y no contribuyeron precisamente a aplacar esos temores ni la insistencia occidental para que las Repúblicas Bálticas mejorasen el estatus de sus numerosas minorías rusas ni los problemas que fueron surgiendo respecto a las privatizaciones y al atraso de la agricultura y el desarrollo rural de la región.
|
|
|
Tre autori tracciano la situazione degli stati dell'adesione. Zaneta Ozolina, un professore lettone di relazioni internazionali, descrive l'esperienza delle repubbliche baltiche, che erano legate tra loro dopo l'indipendenza dal comune retaggio sovietico, mentre facevano di tutto per conquistare la migliore posizione di partenza per l'Europa. Le repubbliche baltiche, dapprima, hanno cercato di trarre vantaggio da una posizione economica ubicata tra Est ed Ovest, si sono poi orientate più chiaramente verso l'Occidente dopo il crollo finanziario russo del 1998. Politicamente la scelta era più chiara. Era stata dettata dalla loro dimensione, dato che il solo modo in cui dei piccoli stati possono influenzare i "processi internazionali è aderendo a più vasti gruppi o alleanze di paesi con in generale obiettivi convergenti". Questa necessità era controbilanciata dal desiderio tipico dei piccoli stati di mantenere la loro unicità culturale e la neo-ritrovata sovranità contro quello che i conservatori e i nazionalisti consideravano la "diluizione, la corruzione, o persino anche la distruzione delle specifiche culture baltiche per effetto del loro snaturarsi nella immensamente più grande e più ricca Unione Europea". Questi timori non si sono affatto ridotti a causa dell'insistenza dell'Occidente affinché le repubbliche baltiche migliorassero la condizione sociale delle loro vaste minoranze russe e si sono ulteriormente aggravati a causa dei problemi relativi alla privatizzazione, all'arretrata agricoltura e allo sviluppo rurale della regione.
|
|
|
Τρεις συγγραφείς περιγράφουν την κατάσταση των κρατών που προσχώρησαν. Ο Zaneta Ozolina, Λετονός καθηγητής διεθνών σχέσεων, περιγράφει την εμπειρία των Βαλτικών Δημοκρατιών, οι οποίες παρέμειναν ενωμένες μετά την ανεξαρτησία τους από την κοινή σοβιετική κληρονομιά, ακόμη και την στιγμή που πάλευαν για να έχουν την καλύτερη θέση στην αφετηρία για την Ευρώπη. Στην αρχή μπήκαν στον πειρασμό να εκμεταλλευτούν την οικονομική τους θέση στο σταυροδρόμι μεταξύ Ανατολής και Δύσης, όμως στη συνέχεια οι Δημοκρατίες της Βαλτικής επαναπροσανατολίστηκαν πιο καθαρά προς την κατεύθυνση της Δύσης μετά την οικονομική κατάρρευση της Ρωσία, το έτος 1998. Πολιτικά η απόφαση ήταν πιο σαφής. Υπαγορεύτηκε από το μέγεθός τους, καθώς ο μόνος τρόπος με τον οποίο τα μικρά κράτη μπορούν να επηρεάσουν «τις διεθνείς διαδικασίες είναι με το να συμμετέχουν σε μεγαλύτερες ομάδες ή συμμαχίες κρατών που σε γενικές γραμμές έχουν ανάλογους στόχους». Η αναγκαιότητα αυτή αντισταθμίστηκε από την επιθυμία των μικρών κρατών να διατηρήσουν την πολιτιστική τους μοναδικότητα και την νέο-αποκτηθείσα κυριαρχία απέναντι σε αυτό που οι συντηρητικοί και οι εθνικιστές θεωρούσαν ως τη «διάλυση, τη διαφθορά, ή ακόμη και την καταστροφή της διακεκριμένης κουλτούρας της Βαλτικής λόγω της υπονόμευσή της από την κατά πολύ μεγαλύτερη και πλουσιότερη Ευρωπαϊκή Ένωση». Οι φόβοι αυτοί δεν αμβλύνθηκαν ακριβώς από την επιμονή της Δύσης για το ότι οι Δημοκρατίες της Βαλτικής θα έπρεπε να βελτιώσουν το καθεστώς διαβίωσης των μεγάλων τους ρωσικών μειονοτήτων και επιδεινώθηκαν περαιτέρω από προβλήματα που σχετίζονταν με την ιδιωτικοποίηση, την υπανάπτυκτη γεωργία και την ανάπτυξη της υπαίθρου της περιοχής.
|
|
|
Drie auteurs beschrijven de positie van de toetredende landen. Zaneta Ozolina, een Letse professor in de internationale betrekkingen, beschrijft de ervaringen van Baltische Republieken, die na hun onafhankelijkheid toch verbonden waren door hun gemeenschappelijke erfenis uit het Sovjettijdperk, ook terwijl ieder voor zich probeerde zich in de beste positie te manoeuvreren voor Europa. Hoewel zij in eerste instantie meenden hun voordeel te kunnen doen met hun economische positie op het kruispunt tussen Oost en West, oriënteerden zij zich sterker op het Westen na de krach van de financiële markt in Rusland van 1998. Politiek gezien was de keus duidelijker. Die werd voorgeschreven door hun omvang, aangezien de enige manier waarop kleine staten "internationale processen, kunnen beïnvloeden, is door zich aan te sluiten bij grotere groepen of bondgenootschappen met ongeveer gelijke doelen". Tegenover die noodzaak stond de wens van kleine staten om hun eigen culturele unieke karakter en teruggevonden soevereiniteit te behouden en te beschermen tegen wat conservatieven en nationalisten beschouwden als "de verwatering, het bederf, of zelfs vernietiging van de unieke Baltische culturen, als gevolg van hun samensmelting met de veel grotere en rijkere Europese Unie". Deze angsten verdwenen niet bepaald, toen het Westen er op stond dat de Baltische Republieken de status van hun grote Russische minderheden zouden verbeteren en namen zelfs toe als gevolg van problemen met de privatisering, de ouderwetse landbouwmethoden in het gebied en de ontwikkeling van het platteland.
|
|
|
Трима автори описват положението в присъединяващите се страни. Латвийката Занета Озолина, преподавател по международни отношения, представя опита на балтийските републики, които след получаването на своята независимост са били свързани от общото съветско наследство въпреки надпреварата си за най-добра стартова позиция за интегриране в Европа. Отначало поблазнени да се възползват от икономическите предимства на положението си на кръстопът между Изтока и Запада, балтийските държави се ориентират по-категорично към Запада след финансовия колапс на Русия през 1998 г. От политическа гледна точка изборът е ясен. Той е продиктуван от техните размери, защото единственият начин малките държави да влияят на « международния процес е да се присъединят към по-големи групи или съюзи от държави с приблизително еднакви цели ». На тази необходимост се противопоставя желанието на малките държави да запазят своята уникалност и отново получен суверенитет от това, което консервативните и националистически среди в тях наричат « размиване, уронване и дори унищожаване на отделните балтийски култури вследствие на преливането им в много по-широкия и богат Европейски съюз ». Тези страхове се подсилват от настояването на Запада балтийските страни да подобрят статута на големите руски малцинства в тях, а по-късно към тях се добавят и проблемите на приватизацията, изоставането на селското стопанство в региона и развитието на селските райони.
|
|
|
Tři autoři se věnují situaci přistupujících členů. Zaneta Ozolinová, litevská profesorka mezinárodních vztahů, popisuje zkušenosti baltských republik, které po vyhlášení nezávislosti spojovalo sovětské dědictví i v době, kdy soupeřily o nejlepší pozici ke vstupu do nové Evropy. Baltské republiky, které nejprve zlákala výhoda ekonomické křižovatky mezi Východem a Západem, se po finančním kolapsu Ruska v roce 1998 přeorientovaly výrazněji směrem na Západ. Politicky byla jejich volba jasnější. Definovala ji jejich velikost, jelikož malé státy mohou mezinárodní procesy ovlivnit jen tehdy, „když se přidají k větším skupinám nebo aliancím zemí s přibližně shodnými cíly“. Tuto nutnost vyvažovala touha těchto malých států uhájit svou kulturní jedinečnost a nově nabytou suverenitu proti tomu, co konzervativci a nacionalisti považují za „rozmělnění, korupci nebo dokonce zkázu charakteristických baltských kultur následkem jejich rozvrácení v prostředí daleko větší a bohatší Evropské unie“. K rozptýlení těchto obav rozhodně nepřidala skutečnost, že Západ vyžadoval zlepšení postavení početných ruských menšin, a obavy ještě vzrostly v důsledku problémů privatizace, zaostalého zemědělství a rozvoje venkova.
|
|
|
Tre af forfatterne beskriver situationen i ansøgerlandene. Zaneta Ozolma, som er lettisk professor i international politik, beskriver erfaringerne i de baltiske republikker, som efter uafhængigheden blev forenet i deres fælles sovjetiske arv, selv da de konkurrerede om den bedste udgangsposition for integration i Europa. I første omgang var de fristede til at drage fordel af en økonomisk situation på korsvejen mellem Øst og Vest, men orienterede sig i sidste ende og efter det russiske økonomiske kollaps i 1998 mod Vesten. Det politiske valg var klart. Det var styret af deres størrelse, eftersom den eneste måde, hvorpå små stater kan øve indflydelse på "internationale processer er ved at blive del af større grupper eller alliancer af lande med stort set sammenfaldende mål". Denne nødvendighed var en konsekvens af deres ønske om at bevare deres kulturelle særtræk og nyligt genvundne suverænitet mod det, som konservative og nationalister betragtede som "udvandingen, korrumperingen eller endda ødelæggelse af de særlige baltiske kulturer som resultat af deres indlemmelse i den langt større og rigere Europæiske Union". Denne frygt blev ikke mindsket med Vestens insisteren på, at de skulle forbedre status for deres store russiske minoriteter og blev yderligere forværret af de problemer, som opstod i forbindelse med privatiseringen, regionens tilbagestående landbrug og udvikling på landet.
|
|
|
Kolm autorit kirjeldavad kandidaatriikide olukorda. Läti rahvusvaheliste suhete professor Zaneta Ozolina kirjeldab Balti riikide kogemust, keda ühendas pärast iseseisvumist ühine nõukogude pärand, ehkki nad püüdsid Euroopaga ühinemiseks saada parimaid stardikohti. Kui Balti riikidel tekkis esialgu kiusatus kasutada ära oma majanduslikku asendit Lääne ja Ida vahel, siis pärast 1998. aasta Venemaa finantskrahhi orienteerusid nad selgelt läände. Poliitiliselt oli valik selgem. Selle määras nende suurus, sest väikeriigid saavad mõjutada “rahvusvahelisi protsesse üksnes juhul, kui nad ühinevad sarnaseid eesmärke omavate riikide rühmade või liitudega”. Sellele vajadusele oli vastukaaluks väikeriikide soov säilitada oma kultuuriline omapära ja äsja taastatud suveräänsus. Konservatiivid ja rahvuslased leidsid, et “Balti riikide sulandumine suuremasse ja rikkamasse Euroopa Liitu toob kaasa nende eripäraste kultuuride lahustumise, mandumise või isegi hävimise”. Lääne tungiv soovitus Balti riikidele parandada kohalike venelaste olukorda neid hirme just ei leevendanud. Pealegi lisandusid neile omakorda erastamise, põllumajanduse mahajäämuse ja maaelu arenguga seotud probleemid.
|
|
|
Trys autoriai vaizduoja stojančiųjų šalių padėtį. Zaneta Ozolina, tarptautinių santykių profesorė iš Latvijos, aprašo Baltijos respublikų patirtį, kurias, atgavus nepriklausomybę, jungė jų bendras sovietinis palikimas net kai jos varžėsi dėl geresnės starto į Europą padėties. Iš pradžių viliojamos idėjos pasinaudoti ekonominiais buvimo Rytų ir Vakarų kryžkelėje privalumais, Baltijos respublikos pasirinko aiškesnę kryptį į Vakarus po 1998 m. Rusijos finansinės krizės. Politiką pasirinkti buvo lengviau. Tai lėmė jų dydis, nes mažos valstybės gali daryti įtaką „tarptautiniams procesams tiktai prisijungdamos prie didesnių, maždaug tokių pat tikslų siekiančių valstybių grupių arba sąjungų“. Kaip atsvara šiai būtinybei buvo mažų valstybių siekis apsaugoti savo kultūrų unikalumą ir naujai atgautą suverenumą nuo to, ką konservatoriai ir nacionalistai laikė „Baltijos kultūros silpninimu, griovimu ar net sunaikinimu, įsijungus į daug didesnę ir turtingesnę Europos Sąjungą“. Nesumažino baimės ir Vakarų reikalavimas, kad Baltijos respublikos pagerintų gausių savo šalyse rusų mažumų padėtį, o situaciją dar labiau komplikavo su privatizacija susijusios problemos, atsilikęs regiono žemės ūkis bei kaimo plėtra.
|
|
|
, skriver, var Polens ønske om å bli med i vestlige institusjoner drevet frem av en blanding av sikkerhetsinteresser, ønske om økonomisk utvikling og klar kulturell identitet med Europa. Det førte til den overveldende offentlige støtte for medlemskap i begynnelsen, som gradvis begynte å bli erstattet av en mer kritisk, til og med skeptisk, holdning. Bobinski sammenlikner den "diskrete" NATO-tilknytning med EU-forhandlingene, som nesten uten unntak ble ført i en "atmosfære av åpen diskusjon over betingelsene for medlemskap og dermed hadde en direkte virkning på hvordan offentligheten så på EU-medlemskap". Nesten like viktig var den endrede oppfatningen av vestlig kultur, som konservative grupper i stadig større grad så på som "ateistisk og dekadent". Bobinski bruker mye tid til dynamikken ved medlemskap og gir uttrykk for sine medborgeres tvil i forbindelse med den siste utviklingen, slik som større integrering av Russland i NATO etter den 11. september, EUs spirende ESDP og dens planer om å reformere den felles jordbrukspolitikken. Han beskriver på en treffende måte fenomenet ved nye medlemmers bekymringer som en "selvlaget felle", ettersom "Nettopp det å bli med, truer med å utvanne disse organisasjonene og forandre dem på en slik måte at de ikke kan gi de samme fordeler i fremtiden".
|
|
|
Trzech autorów przedstawia sytuację w państwach dokonujących akcesji. Zaneta Ozolinia, łotewska profesor stosunków międzynarodowych opisuje doświadczenia państw bałtyckich, które – po uzyskaniu niepodległości – były połączone wspólnym dziedzictwem radzieckim, nawet w czasach, gdy ubiegały się o najlepsze pozycje startowe w Europie. Początkowo republiki bałtyckie były kuszone, aby wykorzystać pozycję ekonomiczną na skrzyżowaniu dróg między Wschodem i Zachodem, jednak po rosyjskim krachu finansowym w 1998 roku, bardziej zdecydowanie skierowały się one ku Zachodowi. Ich wybór polityczny był bardziej jednoznaczny. Był on podyktowany ich wielkością, jako że istnieje tylko jeden sposób, aby małe państwa miały wpływ „na procesy międzynarodowe – poprzez przyłączenie się do większych grup lub sojuszy państw o mniej więcej zbieżnych celach.” Ta konieczność była równoważona przez silne pragnienie małych państw, aby utrzymać swą wyjątkowość kulturową oraz nowo zdobytą suwerenność przed tym, co konserwatyści i nacjonaliści uważali za „rozwodnienie, skażenie zgnilizną lub nawet zniszczenie wyróżniających się kultur bałtyckich w wyniku zmuszenia ich do uległości wobec w bez porównania większej i bogatszej Unii Europejskiej”. Obawy te, szczerze mówiąc, nie koniecznie zostały rozwiane przez naciski ze strony Zachodu, aby republiki bałtyckie poprawiły status swoich wielkich mniejszości rosyjskich, a ich dalszemu pogłębieniu sprzyjały problemy z prywatyzacją oraz zacofane rolnictwo i niedorozwój terenów wiejskich w tym regionie.
|
|
|
Contribuţiile privind acele state care nu au în prezent o perspectivă clară de aderare oferă una dintre cele mai controversate şi introspective lecturi. Charles King de la Universitatea Georgetown din Washington contemplă obstacolele în calea integrării euro-atlantice a României şi Moldovei, o comparaţie care este ea însăşi forţată, având în vedere că cele două state diferă extrem de mult în ceea ce priveşte identitatea lor naţională, atitudinea faţă de Europa şi nivelul actual de integrare. El urmăreşte eroziunea parţială a sprijinului opiniei publice moldovene pentru Uniunea Europeană şi NATO începând din anii ultimului deceniu al secolului trecut, pe măsură ce această ţară s-a apropiat de Moscova. În contrast, sprijinul opiniei publice din România pentru integrarea în Uniunea Europeană şi NATO a rămas neschimbat, trei sferturi din populaţie dorind aderarea la UE, iar jumătate din aceasta dorind în mod necondiţionat integrarea, în ciuda faptului că Bucureştiul ocupă ultimul loc în sondajele occidentale privind statele candidate. După cum notează King, „Europenii nu au fost nici pe departe la fel de entuziasmaţi de România pe cât a fost România entuziasmată de ei.” Totodată, autorul sprijină în mod documentat îngrijorarea Occidentului privind cursul politic al acestei ţări, naţionalismul radical al Partidului România Mare şi tratamentul minorităţilor. Concluzia lui King, conform căreia „Nici România, nici Moldova nu vor deveni în curând membre ale Uniunii Europene”, este depăşită şi trebuie să se facă unele diferenţieri. În timp ce România a aderat între timp la NATO şi are un orar clar de aderare la UE, Moldova pare să fie pierdută într-o zonă a nimănui dintre Comunitatea Statelor Independente (CIS) dominată de Rusia şi Vest.
|
|
|
Три автора характеризуют положение в государствах, вступающих в НАТО. Занета Озолиня, профессор кафедры международных отношений из Латвии, описывает опыт республик Балтии, у которых после получения независимости было общее советское наследие, хотя они и боролись за получение лучшей стартовой позиции для вступления в европейские структуры. Сначала у них был соблазн воспользоваться преимуществом своего выгодного экономического положения на перекрестке между Востоком и Западом, но после российского финансового краха 1998 г. балтийские республики четко переориентировались на Запад. Их политический выбор был ясен. Он диктовался масштабами этих стран, так как у малых государств имеется единственный способ влиять на «международные процессы - это присоединяться к большим группам стран или союзам с примерно совпадающими целями». Такая потребность компенсировалась желанием малых государств сохранить свою культурную самобытность и вновь появившийся суверенитет в противовес тому, что консерваторы и националисты рассматривали как «растворение, искажение, или даже уничтожение самобытности балтийских культур в результате их подрыва в значительно большем по масштабам и более богатом Европейском союзе». Настойчивые требования Запада, связанные с улучшением положения крупного русскоязычного меньшинства в балтийских республиках, не способствовали уменьшению их опасений, которые еще больше усилились в результате проблем приватизации, отсталости сельского хозяйства этого региона и недостаточного развития сельских районов.
|
|
|
Traja autori prezentujú situáciu pristupujúcich štátov. Zaneta Ozolinová, lotyšská profesorka medzinárodných vzťahov, popisuje skúsenosti pobaltských republík, ktoré po vyhlásení nezávislosti spájalo sovietske dedičstvo aj v dobe, kedy sa predháňali, aby dosiahli čo najlepšiu východiskovú pozíciu pre vstup do Európy. Pobaltské republiky, ktoré najprv podľahli pokušeniu využiť ekonomicky výhodnú polohu na križovatke medzi Východom a Západom, sa po finančnom kolapse Ruska v roku 1998 jednoznačnejšie preorientovali smerom na Západ. Politicky bolo ich rozhodnutie jasnejšie. Diktovala ho ich veľkosť, pretože jediný spôsob, akým môžu malé štáty ovplyvniť „medzinárodné dianie, je, keď sa pridajú k väčším skupinám alebo alianciám krajín s približne zhodnými cieľmi“. Túto nutnosť vyvažovalo úsilie malých štátov zachovať a obhájiť si svoju kultúrnu jedinečnosť a novozískanú zvrchovanosť pred tým, čo konzervatívci a nacionalisti pokladajú za „oslabovanie, korupciu, alebo dokonca zánik typických pobaltských kultúr v dôsledku ich rozvrátenia v omnoho väčšej a bohatšej Európskej únii“. Tieto obavy určite nerozptýlilo naliehanie Západu, aby sa v pobaltských republikách zlepšilo postavenie početnej ruskej menšiny, ba obavy ešte vzrástli v dôsledku problémov týkajúcich sa privatizácie, zaostalého poľnohospodárstva a rozvoja vidieka.
|
|
|
Stanje v državah pristopnicah opisujejo trije avtorji. Zaneta Ozolina, latvijska profesorica mednarodnih odnosov, opisuje izkušnje baltskih držav, ki jih je po osamosvojitvi združevala skupna sovjetska dediščina, tudi ko so iskale najboljši izhodiščni položaj za Evropo. Baltske države same je najprej mikalo, da bi izkoristile gospodarski položaj na križišču Zahoda in Vzhoda, toda po ruskem finančnem zlomu leta 1998 so se obrnile na Zahod. S političnega stališča je bila ta izbira jasna. Narekovala jim jo je njihova velikost, saj lahko majhne države vplivajo na “mednarodne procese zgolj tako, da se priključijo večjim skupinam ali zavezništvom držav, ki imajo podobne cilje”. Protiutež tej nujnosti pa je bila želja majhnih držav, da ubranijo svojo kulturno edinstvenost in znova pridobljeno suverenost pred tistim, kar so konzervativci in nacionalisti imenovali “razvodenitev, popačenje ali celo uničenje specifičnih baltskih kultur zaradi izgubljanja v neizmerno večji in bogatejši Evropski uniji”. Teh strahov Zahod ni ravno ublažil, ko je vztrajal, naj baltske države izboljšajo položaj svojih velikih ruskih manjšin, k temu pa je treba prišteti še težave s privatizacijo, zaostalo kmetijstvo in razvoj podeželja.
|
|
|
Üç yazar yeni katılan devletlerin durumunu ele alıyor. Bunlardan Letonya’lı uluslararası ilişkiler profesörü Zaneta Ozolina, bağımsızlıklarını kazandıktan sonra ortak Sovyet mirasları dolayısıyla birleşen, hatta Avrupa entegrasyonu için en iyi başlangıç noktasını ele geçirmek için rekabet ederken bile birlik olan Baltık Cumhuriyetleri’nin durumunu ele alıyor. Önceleri Doğu ile Batı arasındaki ekonomik pozisyonlarından yararlanmayı düşünen Baltık Cumhuriyetleri 1998’de Rusya’nın finansal çöküşünden sonra yön değiştirerek açıkça Batı’nın yanında yer aldılar. Yapılan bu seçimin siyasi nedeni gayet açıktı. Bu seçimi onlara ülkelerinin boyutu dikte ettirmişti, çünkü küçük devletlerin “uluslararası süreçte etkili olabilmelerinin tek yolu ancak büyük gruplara veya amaçları az çok birbirine benzeyen ülkeler arasındaki ittifaklara dahil olmaktır.” Diğer taraftan, bu küçük devletlerin içindeki tutucu ve milliyetçi kesimler “daha büyük ve daha zengin Avrupa Birliği karşısında Baltık kültürlerinin zayıflaması, yozlaşması, ve hatta yok olması” tehlikesine karşı kültürel kimliklerini ve yeni kazandıkları egemenliklerini koruma arzusundaydılar. Ayrıca Batı’nın Baltık Cumhuriyetleri’ndeki büyük Rus azınlıklarının durumlarını iyileştirmeleri konusunda ısrar etmesi bu endişeleri azaltmadığı gibi, özelleştirme, bölgenin geri kalmış tarımı ve kırsal kalkınma gibi sorunlar bu endişeyi daha da arttırıyordu.
|
|
|
Trīs autori raksta par situāciju kandidātvalstīs. Žanete Ozoliņa, starptautisko attiecību profesore no Latvijas, raksta par Baltijas republiku pieredzi, kuras pēc neatkarības atjaunošanas vienoja kopīgs padomju mantojums, arī tad, kad tās sacentās par labāko starta pozīciju ieejai Eiropā. Sākumā jūtot vilinājumu gūt priekšrocības no ekonomiskās pozīcijas, kas izriet no valstu atrašanās vietas krustcelēs starp austrumiem un rietumiem, Baltijas valstis pēc 1998.gada Krievijas krīzes pieteica savu pārorientāciju rietumu virzienā. Politiski, izdarītā izvēle bija vēl skaidrāka. To noteica valstu izmērs, jo vienīgais veids, kā mazas valstis var ietekmēt “starptautiskus procesus ir iestājoties lielākās valstu grupās vai aliansēs ar apmēram vienādiem mērķiem”. Šo nepieciešamību atsvēra arguments par mazo valstu vēlēšanos paturēt savu kultūras savdabību un jaunatgūto suverenitāti, un aizsargāties pret to, ko konservatīvie un nacionālisti sauca par “unikālo Baltijas kultūru atšķaidīšanu, pagrimuma veicināšanu un pat iznīcināšanu to ietveršanas rezultātā daudz lielākajā un bagātākajā Eiropas Savienībā” . Šīs bažas arī nekliedēja Rietumu uzstājība jautājumā, ka Baltijas republikām ir jāuzlabo savu lielo krievu minoritāšu stāvoklis and vēl tālāk sarežģīja privatizācijas problēmas, reģiona atpalikusī lauksaimniecība un lauku attīstība.
|
|
|
Три автори описують ситуацію в країнах, що вступають до НАТО. Жанета Озоліня, професор міжнародних відносин з Латвії, описує досвід країн Балтії, які після відновлення незалежності були дуже схожі, маючи спільну радянську спадщину, навіть попри змагання за найкращу стартову позицію в Європі. Спокусившись перевагами своєї економічної позиції на перехресті між Сходом і Заходом, республіки Балтії більш чітко переорієнтувались на Захід після російської фінансової кризи 1998 року. Політично вибір був ще чіткіший. Він диктувався розмірами, тому що є єдиний спосіб, в який малі країни можуть впливати на “міжнародні процеси”, а саме, “приєднавшись до більших груп або альянсів країн з приблизно спільними цілями”. Цьому суперечило прагнення малих держав зберегти свою культурну самобутність і відновлений суверенітет від того, що консервативні і націоналістичні кола вважали “розмиванням, розпадом або навіть руйнацією специфічної балтійської культури внаслідок підкорення набагато більшому і багатшому Європейському Союзу”. Наполягання Заходу на тому, щоб Балтійські республіки поліпшили статус своїх великих російських меншин не сприяло розвіюванню цього страху, який був посилений проблемами з приватизацією і відставанням розвитку сільського господарства та сільських регіонів цих країн.
|
