|
|
„Die meisten Experten sind sich einig, dass die Verfassungsreform nicht auf die Art und Weise durchzuführen ist, die von der gültigen Verfassung vorgesehen ist (durch einen Konsens im Parlament). In der Werchowna Rada sind situative Vereinbarungen, Kartellabsprachen, taktische Zusammenarbeit, aber keine strategische Arbeit zur Verfassungsänderung möglich. Deswegen ist diese Variante eher utopisch. Ein Szenario, das nicht zugelassen werden darf, ist die Ausarbeitung des Entwurfes zu Verfassungsänderungen durch eine Arbeitsgruppe des Präsidenten, die Billigung dieses Entwurfes durch den Nationalen Verfassungsrat und dessen Bestätigung auf einem landesweiten ukrainischen Referendum mit direkt bindender Wirkung. Dieses Verfahren sieht viel zu kurz und vereinfacht aus. Wenn jemand versucht, dieses Szenario zu realisieren, sollte die ukrainische Zivilgesellschaft dagegen sehr hart und kategorisch vorgehen. Der Austritt der Partei der Regionen aus dem Verfassungsrat hat bestätigt, dass der Präsident es nicht geschafft hat, die Koordinatorenrolle im Verfassungsprozess zu übernehmen. Welches Szenario wäre denkbar? Das Vertrauen gegenüber der Werchowna Rada ist heute niedrig und liegt beinahe im Null-Punkt. Während der Parlamentskrise konnte der Präsident nicht an Vertrauen gewinnen, um die Nation zu vereinigen. Das Verfassungsgericht hat seine gesellschaftliche Legitimation bereits vor einem Jahr verloren. Deswegen unterstütze ich den Vorschlag des Öffentlichen Verfassungskomitees über die Schaffung einer Verfassungsversammlung und über alle weiteren Schritte, damit die beste der schlechten Alternativen umgesetzt werden kann. Daher soll die Öffentlichkeit über den Verfassungsprozess intensiv diskutieren, und zwar nicht nur in Kiew, sondern auch in den Regionen. Womit können wir in der Zukunft rechnen? Es kommt zur Zuspitzung der politischen Krise, zur Auflösung der Mehrheitskoalition und zur Entlassung der Regierung von Tymoschenko. Es werden vorgezogene Parlaments- oder Präsidentschaftswahlen durchgeführt. Während der Wahlkampagne wird wiederum über die Verfassungsreform spekuliert. Letztendlich wird sich die alte Krise fortsetzen. Unter den Bedingungen einer Krise darf die Verfassung nicht geändert werden. Deswegen wird im Versöhnungsvertrag u.a. um die Art und Weise der Verfassungsänderungen oder um ein Moratorium auf solche Änderungen gehen, aber keinesfalls um den Text der Verfassungsänderungen, denn das ist viel zu kompliziert.“
|
|
|
„Більшість експертів погоджуються з тим, що здійснити конституційну реформу у спосіб, передбачений діючою конституцією (шляхом консенсусу в парламенті), не видається можливим. У Верховній Раді можливі якісь ситуативні союзи, картельні змови, тактична співпраця, однак не стратегічний союз із стратегічним баченням змін до конституції. Тому такий варіант розглядається скоріше як фантастичний. Сценарій, який не можна допустити – розробка проекту конституційних змін робочою групою президента, схвалення цього проекту Національною конституційною радою та затвердження на всеукраїнському референдумі прямої дії. Такий спосіб виглядає надто коротким і спрощеним. Якщо цей сценарій хтось надумає реалізувати, то українське громадянське суспільство має реагувати на такі дії дуже жорстко та категорично. Вихід з Конституційної ради Партії регіонів підтвердив те, що президент не зміг стати координатором в конституційному процесі. Який сценарій можна допустити? Зараз рівень довіри до Верховної Ради занижений й наближається до нуля. Президент в умовах довіри кризи до парламенту не зміг перебрати на себе цю довіру й об’єднати націю. Конституційний Суд втратив суспільну легітимність ще рік тому. Відповідно установча влада знаходиться у суспільства, й активна громадськість має допомогти народу реалізувати цю установчу владу. Я підтримую позицію Громадянського конституційного комітету щодо створення конституційної асамблеї та усіма подальшими кроками відповідно до законодавства, що стало б реалізацією кращої з гірших альтернатив в даних умовах. Тому громадськість має продовжувати активні дискусії щодо конституційного процесу, що слід прооводити не лише в столиці, а й в регіонах. Врешті-решт, що ж реально можна очікувати далі. В майбутньому матимемо загострення політичної кризи, остаточний розпад діючої коаліції та відставку уряду Тимошенко. Будуть дострокові парламентські чи президентські вибори. Під час передвиборчої кампанії матимуть місце чергові спекуляції навколо теми конституційної реформи. Нарешті буде обрана одна з гілок влади, яка матиме старі повноваження, що лише продовжить політичну кризу. В умовах такої кризи змінювати конституцію не можна. Тому частиною нової угоди про перемир’я має стати не текст конституційних змін - це занадто складно, - а рішення щодо способу ухвалення конституційних змін або ж щодо мораторію на такі зміни.“
|
