|
|
Če pa se izkaže, da te lokalne institucije niso kos nalogi oziroma da so od samega začetka neuspešne, se lahko številni poraženci pridružijo mnenjem skrajnežev, ki za svoje žalostno stanje krivijo Zahod in katerih groženj zavezništvo ne more več ignorirati.
|
|
|
of Allied strategy. The whole point of strategy, after all, is to discriminate between worthwhile and impractical operations by balancing political ends with military means. The lack of any such discrimination may betray the absence of a guiding strategic rationale. The natural consequence of such an absence, were we to witness it, would be the multiplication of ends beyond any real means to achieve them. The result would be an Alliance that acts, but without either the firm political will to muster the resources that it needs to achieve its goals nor an internal mechanism for even matching means with goals. It follows, then, that an empire pulled outward by events will sooner or later reach a point where it can no longer sustain its own multiple engagements. And sure enough, some commentators have begun to argue that this point has already been reached in Afghanistan, where a continuing stream of Allied fatalities could force upon the Alliance a profound reconsideration of NATO's role in that country.
|
|
|
de stratégie alliée. Le but ultime de toute stratégie consiste, après tout, à établir la distinction entre les opérations qui en valent la peine et celles qui sont inutiles, en mettant dans la balance les fins politiques et les moyens militaires. L'absence d'une telle distinction peut trahir l'absence d'une raison d'être stratégique fondamentale. La conséquence d'une telle absence, si on la constatait, serait la multiplication des fins, sans réels moyens pour les atteindre. Il en résulterait une Alliance qui agit, mais sans ferme volonté politique de réunir les ressources dont elle a besoin pour parvenir à ses objectifs, ni même de mécanisme interne pour mettre en adéquation les moyens et les objectifs. Il apparaît donc que, tôt ou tard, un empire dilaté par les événements atteint un point où il ne peut plus satisfaire ses multiples engagements. Et, naturellement, certains commentateurs ont déjà commencé à faire valoir que ce point a d'ores et déjà été atteint en Afghanistan, où le flot permanent de pertes alliées pourrait forcer l'OTAN à reconsidérer en profondeur son rôle dans ce pays.
|
|
|
strategische Planung des Bündnisses zurückzuführen sein. Der Sinn der strategischen Planung besteht schließlich darin, dass man zwischen aussichtsreichen und unvernünftigen Operationen unterscheiden kann, indem man die politischen Ziele und die aufzuwendenden militärischen Mittel gegeneinander abwägt. Fehlt eine solche Unterscheidung, so könnte dies ein Hinweis auf das Fehlen einer strategischen Grundausrichtung sein. Die natürliche Folge davon bestünde - wäre dies wirklich der Fall - in einer Vervielfachung der Ziele, ohne dass man annähernd über die Mittel zu deren Erreichung verfügen würde. Das Ergebnis wäre ein Bündnis, das handelt, aber ohne den entschlossenen politischen Willen, die zur Erreichung der Ziele erforderlichen Mittel aufzubringen, und auch ohne einen bündnisinternen Mechanismus zur Anpassung der Ziele an die vorhandenen Mittel. Daraus ergibt sich also, dass ein Imperium, das sich durch die Ereignisse zu Operationen außerhalb seiner Grenzen bewegen lässt, früher oder später an den Punkt gelangen wird, wo es seinen zahlreichen Verpflichtungen nicht mehr nachkommen kann. Und manche Kommentatoren vertreten auch schon die Ansicht, dieser Punkt sei in Afghanistan bereits erreicht; dort könnte die stetig steigende Zahl von Verlusten das Bündnis zu einer grundlegenden Überprüfung seiner Rolle in diesem Land zwingen.
|
|
|
Existe también una influencia más sutil que está provocado el incremento constante de las actuaciones de la OTAN: el conflicto entre las tendencias macroeconómicas y las condiciones políticas locales (las "micropolíticas"), desde el punto de vista de los teóricos de la globalización. El crecimiento económico internacional necesita unas instituciones políticas locales con fuerza suficiente como para hacer cumplir las leyes del mercado y compensar a los perdedores que inevitablemente van quedando en la cuneta ante la rapidez del cambio económico. Si las instituciones locales demuestran ser inadecuadas para la tarea, o fracasan al realizarla, muchos de esos perdedores pueden unirse a las filas de los extremistas que culpan a Occidente de sus desgracias y cuyas amenazas no puede seguir ignorando la Alianza. Por ejemplo, cuando la demanda mundial de heroína provoca el florecimiento de la industria del opio en Afganistán, que a su vez debilita a las recientes y frágiles instituciones políticas nacidas tras la era talibán y fomenta el desarrollo de actores políticos como los renacidos talibanes, la OTAN interviene intentando restablecer las estructuras políticas locales que la demanda mundial de heroína ha contribuido a destruir.
|
|
|
di strategia alleata. Il compito determinante della strategia, dopotutto, è quello di discriminare tra operazioni meritevoli di essere effettuate e non effettuabili, limitando gli scopi politici alla disponibilità di mezzi militari. L'assenza di una tale scelta può tradire l'assenza, alla base, di una logica strategica. La conseguenza naturale di una tale assenza, se dovessimo constatarla, sarebbe il moltiplicarsi dei fini ben oltre la portata dei mezzi per conseguirli. Ne conseguirebbe un'Alleanza che agisce, ma che è priva sia della ferma volontà politica di unificare le risorse di cui necessita per conseguire i suoi obiettivi, sia di un meccanismo interno per comparare i mezzi agli obiettivi. Ne consegue che, allora, un impero costretto a dilatarsi all'esterno dagli eventi raggiungerà, prima o poi, un punto oltre il quale non potrà più sostenere i suoi molteplici impegni. E, ovviamente, alcuni commentatori hanno cominciato a dire che questo punto è già stato raggiunto in Afghanistan, dove un flusso continuo di perdite alleate potrebbe costringere l'Alleanza ad una profonda revisione del ruolo della NATO in quel paese.
|
|
|
de estratégia aliada. O principal objectivo da estratégia é, afinal de contas, discriminar entre operações válidas e impraticáveis, equilibrando fins políticos com meios militares. A falta de tal diferenciação pode revelar a ausência de uma lógica estratégica orientadora. A consequência natural desta ausência, a confirmar-se, seria a multiplicação de objectivos para além dos meios realistas para os atingir. O resultado seria uma Aliança que age, mas sem a uma sólida vontade política de reunir os recursos de que necessita para alcançar os seus objectivos, nem um mecanismo interno para sequer fazer corresponder meios a objectivos. Daqui se depreende, portanto, que um império de abrangência puxada para fora pelos acontecimentos vai atingir um ponto, mais cedo ou mais tarde, em que vai deixar de poder sustentar os seus próprios múltiplos compromissos. E, de facto, alguns analistas começam já a argumentar que este estádio já foi atingido no Afeganistão, onde um jorro contínuo de fatalidades Aliadas pode levar a Aliança a uma profunda reconsideração do papel na OTAN naquele país.
|
|
|
ولا بد من الإشارة هنا إلى عامل له تأثير خفي في عمل حلف الناتو، حيث إنه يدب فيه المزيد من النشاط، إنه النـزاع بين الاتجاهات الاقتصادية من جهة والظروف السياسية المحلية من جهة أخرى، أو ما اصطلح منظرو العولمة على أن يسموه "السياسة الجزئية" micropolitics. فمن المعروف أن النمو الاقتصادي الدولي يحتاج إلى مؤسسات سياسية محلية قوية لفرض قواعد السوق ولتعويض الخاسرين من جراء أي تغيير اقتصادي سريع. وفي حال أثبتت هذه المؤسسات فشلها في مهمتها، فإن العديد من الخاسرين قد ينضمون إلى المتطرفين في لومهم الغرب على المحنة التي أصابتهم، والتي لا يمكن للحلف أن يتجاهل التهديدات التي قد تنشأ عنها. فعلى سبيل المثال، عندما يؤدي الطلب الاقتصادي العالمي عل الهيرويين إلى ازدهار صناعة الأفيون في أفغانستان، فإن ذلك سيؤدي إلى تقويض المؤسسات السياسية الجديدة والهشة في فترة حكم ما بعد طالبان بطريقة قد تمكـّـن سياسيين معينين في البلاد، مثل زعماء طالبان من النهوض من جديد، فيُضطـَـر حلف الناتو عندها إلى التدخل في محاولة منه لإعادة المؤسسات السياسية المحلية إلى سابق عهدها، وهي التي ساعد الطلب العالمي على الهيرويين على انهيارها.
|
|
|
Μπορεί επίσης να υπάρξει μια ανεπαίσθητη επιρροή στο έργο εδώ που προκαλεί τον αυξημένο ακτιβισμό του NATO: η σύγκρουση μεταξύ μακροοικονομικών τάσεων και των τοπικών πολιτικών συνθηκών, ή «μικροπολιτικών» όπως γίνεται αντιληπτό από τους θεωρητικούς της παγκοσμιοποίησης. Τελικά, η διεθνής οικονομική ανάπτυξη, χρειάζεται ισχυρούς τοπικούς πολιτικούς θεσμούς για την ενίσχυση των κανόνων της αγοράς και για την αποζημίωση των χαμένων οι οποίοι αναπόφευκτα παραμένουν ως επακόλουθο της ταχείας οικονομικής αλλαγής. Αλλά εάν οι τοπικοί αυτοί θεσμοί αποδειχθούν ανεπαρκείς για το έργο αυτό, ή αποτύχουν εντελώς, τότε πολλοί από τους χαμένους μπορεί συνδέσουν την τύχη τους μαζί με τους εξτρεμιστές οι οποίοι κατηγορούν τη Δύση για τη κακή τους κατάσταση και των οποίων τις απειλές η Συμμαχία δεν μπορεί πλέον να αγνοεί. Παραδείγματος χάριν, όταν η παγκόσμια οικονομική ζήτηση για ηρωίνη οδηγεί σε μια ακμάζουσα βιομηχανία οπίου στο Αφγανιστάν αυτό, με τη σειρά του, υπονομεύει τους νέους και εύθραυστους μετά τους Ταλιμπάν πολιτικούς θεσμούς με ένα τρόπο που επιτρέπει σε υποκατάστατα πολιτικών πρωταγωνιστών όπως είναι οι ανακάμπτοντες Ταλιμπάν να ευημερούν, το NATO επεμβαίνει σε μια προσπάθεια να αποκαταστήσει τις τοπικές πολιτικές δομές τις οποίες βοήθησε να καταστραφούν η παγκόσμια ζήτηση για ηρωίνη.
|
|
|
aan een Bondgenootschappelijke strategie. De zin van een strategie, is tenslotte dat men een onderscheid kan maken tussen nuttige en onpraktische operaties, door de politieke doelstellingen af te wegen tegen de militaire middelen. Als dat onderscheid niet wordt gemaakt, is er misschien ook geen richtinggevende strategische leidraad. Het natuurlijke gevolg daarvan is, als we het ooit meemaken, een enorme toename van doelen zonder de middelen om ze te verwezenlijken. Dat zou leiden tot een Bondgenootschap dat optreedt, maar zonder de krachtige politieke wil die nodig is om de middelen bijeen te brengen die nodig zijn voor de verwezenlijking van zijn doelen, en zonder een intern mechanisme om de middelen af te stemmen op de doelen. Daaruit volgt dat een imperium, dat zich onder druk van de gebeurtenissen steeds verder uitbreidt, uiteindelijk een punt bereikt waarop het zijn talloze operaties niet langer kan volhouden. En er zijn commentatoren die betogen dat dit punt nu al bereikt is in Afghanistan, waar een aanhoudende stroom van Bondgenootschappelijke slachtoffers het Bondgenootschap zou kunnen dwingen tot een diepgaande heroverweging van de rol van de NAVO in dat land.
|
|
|
Това не е нещо лошо, напротив, може и да е добро. Но със сигурност е важно, защото предполага, че политиката на Алианса ще се определя в по-малка степен от добре скроените стратегии, разработени в бляскавите резиденции на изпълнителната власт в столиците на държавите-членки, и повече от инстинктивните реакции на съюзниците към събитията в страни, които са кандидатки за членство (Грузия), партньори (Казахстан), в които се провеждат текущи операции (Афганистан) или бъдещи операции (Судан), или които се намират в зони, засегнати от природни бедствия (Пакистан).Ако това е така, то означа, че търсенето на уникалните услуги на Алианса е изместено извън процеса на вземане на решения в НАТО. Ако един обърнат навън Алианс с централизирано вземане на решенията може да се опише като организация, управлявана отвътре навън, изглежда, че поне в някои моменти, Алиансът се движи от външните искания и се управлява отвън навън. Това обяснява и явния парадокс на НАТО – въпреки рязкото охладняване на съюзническите столици към бъдещите мисии на организацията, НАТО е търсен повече от всякога – кратките преговори за участието в Ливан ясно показват това – и колебливият Алианс реагира с още повече инициативи, диалози и мисии.
|
|
|
spojenecké strategie. Celý problém strategie vlastně spočívá v rozlišování užitečných a nerealizovatelných operací a udržení politických cílů v rovnováze s vojenskými prostředky. Nedostatek takového rozlišování může prozradit absenci základní strategické logiky. Přirozeným důsledkem podobné absence, v případě jejího zjištění, by byla multiplikace cílů bez reálných prostředků k jejich dosažení. Výsledkem bude Aliance jednající buď bez pevné politické vůle shromáždit zdroje nutné k dosažení svých cílů nebo bez interního systému přizpůsobení prostředků cílům. Z toho plyne, že impérium zmítané externími událostmi dosáhne dříve nebo později stavu, kdy již nebude schopno plnit své vlastní četné závazky. Někteří pozorovatelé začali nedávno prohlašovat, že tento stav již nastal v Afghánistánu, kde sled fatálních ran spojencům by měl přinutit Alianci k zevrubnému přehodnocení své úlohy v této zemi.
|
|
|
Der kan også være en mere subtil grund til, at NATO har øget sine aktiviteter, nemlig konflikten mellem makroøkonomiske tendenser og lokal-politiske betingelser, eller mikropolitik, således som globaliseringsteoretikerne ser det. International økonomisk vækst behøver, når alt kommer til alt, stærke politiske institutioner til at gennemføre markedsregulering og til at kompensere de tabere, som uundgåeligt bliver ladt tilbage i dønningerne fra de hurtige økonomiske forandringer. Men hvis disse lokale institutioner viser sig at være utilstrækkelige til at udføre opgaven, eller de dumper, vil mange af taberne kaste deres lod ind hos ekstremisterne, som skyder skylden på Vesten for deres sørgelige tilstand og de trusler, som Alliancen ikke længere kan se bort fra. Når den globale økonomiske efterspørgsel efter heroin fører til en blomstrende opium-industri i Afghanistan, hvilket på sin side undergraver nye og skrøbelige post-Taleban politiske institutioner på en måde, der gør det muligt for sub-statslige politiske aktører som fx et genopstået Taleban at blomstre op, intervenerer NATO i forsøget på at genoprette lokale politiske strukturer, som den globale efterspørgsel efter heroin har været med til at ødelægge.
|
|
|
NATO aktivismi võib provotseerida ka üks peenemat sorti tegur: makromajanduslike suundumuste ning sisepoliitiliste olude ehk „mikropoliitika” vastuolu, nagu seda näevad globaliseerumisteoreetikud. Lõppude lõpuks on ju maailmamajandusel kasvamiseks vaja tugevaid sisepoliitilisi institutsioone, mis tagaksid turureeglite toimimise ning hüvitaksid kahju majanduse kiirete muutuste järel paratamatult tekkivatele kaotajatele. Kuid kui need siseriiklikud institutsioonid ei saa oma tööga päriselt või üldse mitte hakkama, võivad paljud kaotajad heita ühte äärmuslastega, kes süüdistavad oma viletsuses Läänt ja kelle ähvardusi ei saa allianss enam eirata. Näiteks kui kogu maailma heroiininõudlus paneb õitsema Afganistani oopiumitööstuse, mis omakorda õõnestab selle riigi uusi ja õrnu Talibani-järgseid poliitilisi institutsioone nii, et mitteriiklikel poliitilistel jõududel nagu näiteks Taliban on võimalik taas tõusta, siis tuleb NATO appi, et taastada kohalikud poliitilised struktuurid, mida maailma heroiininõudlus on aidanud hävitada.
|
|
|
Lehetséges, hogy egy finomabb hatás is működik ebben, nevezetesen a NATO fokozott aktivitásának kiprovokálása: a konfliktusé a makrogazdasági trendek és a helyi politikai, avagy mikro-politikai kondíciók között, amint azt a globalizáció teoretikusai feltételezik. A nemzetközi gazdaság végül is növekszik és erős helyi politikai intézményeket igényel, hogy a piaci szabályokat betartassa és, hogy kompenzálja a veszteseket, akik a gyors gazdasági változások nyomában elkerülhetetlenül lemaradnak. Azonban, ha ezek a helyi intézmények nem bizonyulnak a feladatra alkalmasnak, vagy egyenesen kudarcot vallanak, akkor a sok vesztes a szélsőségesek oldalára állhat, akik a Nyugatot kárhoztatják helyzetükért, és kiknek sérelmeit a Nyugat többé nem hagyhatja figyelmen kívül. Amikor például a világ heroin igénye virágzó ópium ipar kialakulásához vezetett Afganisztánban, ez a másik oldalon aláaknázta az új törékeny, poszt-tálib politikai intézményeket, abban az értelemben, hogy lehetővé tette az államon belüli (szub-állami) hatalmi csoportok, mint például a felforgató tálibok megerősödését, A NATO beavatkozott, hogy megpróbálja helyreállítani a helyi politikai struktúrákat, amelyeket a világ heroin igénye segített lerombolni.
|
|
|
Má vera að fíngerðari áhrif séu hér að verki, sem valda auknum aðgerðum NATO: baráttan milli þeirrar áttar, sem hið alþjóðlega efnahagskerfi stefnir til, og stjórnmálaaðstæðna í hverju landi, eða „smástjórnmála“, eins og kenningasmiðir alþjóðavæðingarinnar nefna það. Hagvöxtur á alþjóðavettvangi þarf, þegar á öllu er botninn hvolft, á sterkum pólitískum stofnunum að halda í ríkjunum sjálfum, sem framfylgja reglum markaðarins og rétta hag þeirra, sem undir verða, en slíkt fylgir óhjákvæmilega kjölsogi hraðfara efnahagslegra breytinga. En ef þessar stofnanir í ríkjunum sjálfum reynast illfærar um að takast á við verkefni sín, eða algerlega ófærar, þá gætu margir þeir, sem undir verða, leitað í faðm öfgahyggjufólks sem ásaka Vesturlönd um hvernig komið er fyrir þeim. Bandalagið hefur ekki lengur efni á að horfa fram hjá þeirri ógn. Þegar, til dæmis, alþjóðleg eftirspurn eftir heróíni leiðir til blómlegrar ópíumframleiðslu í Afganistan, sem síðan grefur undan hinum nýju og viðkvæmu pólitísku stofnunum í Afganistan, sem sprottið hafa eftir fall stjórnar Talíbana, með þeim afleiðingum að hópar eins og Talíbanar, sem aftur hafa verið að sækja í sig veðrið, ná að þrífast og vaxa, grípur NATO til íhlutunar til að reyna að endurreisa pólitískar stofnanir sem hin alþjóðlega eftirspurn eftir heróíni hefur grafið undan.
|
|
|
Gali būti, kad čia veikia ir subtilesnė įtaka, skatinanti didėjantį NATO aktyvumą: konfliktas tarp makroekonomikos tendencijų ir vietinių politinių sąlygų, arba „mikropolitikos“, kaip ją vadina globalizacijos teoretikai. Tiesą sakant, tarptautiniam ekonomikos augimui būtinos stiprios vietinės politinės institucijos, kurios galėtų įgyvendinti rinkos taisykles ir atlyginti pralaimėjusiesiems, kurių neišvengiamai atsiranda po sparčių ekonomikos pokyčių. Tačiau jei šios vietinės institucijos pasirodo nepakankamai gebančios atlikti šią užduotį arba apskritai to nesugebančios, daugelis tokių pralaimėjusiųjų gali prisišlieti prie ekstremistų, dėl savo nelaimių kaltinančių Vakarus. Į jų grasinimus Aljansas jau nebegali nekreipti dėmesio. Pavyzdžiui, ekonominė heroino paklausa pasaulyje sąlygoja klestinčią heroino pramonę Afganistane ir tai savo ruožtu taip susilpnina naujas ir trapias po-talibanines politines institucijas, kad susidaro sąlygos klestėti tokiems už valstybės ribų esantiems subjektams kaip vėl atgyjantis Talibanas, o NATO įsikiša stengdamasi atkurti politines struktūras, kurias padėjo sugriauti heroino paklausa pasaulyje.
|
|
|
på alliert strategi. Hele poenget med strategi er, når alt kommer til alt, å skille mellom operasjoner som det er verdt å gjennomføre og de som er uhensiktsmessige, ved å veie politiske resultater mot militære midler. Mangel på et slikt skille kan avsløre fraværet av en styrende, strategisk begrunnelse. Den naturlige konsekvensen av et slikt fravær, om vi skulle være vitner til det, ville være mangedoblingen av mål utover ethvert reelt middel til å nå dem. Resultatet ville være en Allianse som handler, men uten verken den faste, politiske viljen til å mønstre ressursene som den trenger for å nå sine mål, eller en indre mekanisme for en gang å tilpasse midler med mål. Derav følger at et imperium som blir trukket utover av hendelser, før eller senere vil nå et punkt der det ikke lenger kan vedlikeholde sine egne, mangfoldige engasjementer. Ganske sikkert har noen kommentatorer begynt å hevde at dette punktet allerede har kommet i Afghanistan, der en stadig strøm av allierte dødsfall kan tvinge på Alliansen en dyp revurdering av NATOs rolle i det landet.
|
|
|
strategii Sojuszu. Całym sensem strategii jest przecież rozróżnianie pomiędzy operacjami wartymi wysiłku i tymi, które są niepraktyczne poprzez zrównoważenie celów politycznych i środków wojskowych. Brak takiego rozróżnienia może zdradzać brak koordynowanego strategicznego uzasadnienia podejmowanych działań. Naturalną konsekwencją takiego braku, gdyby do niego doszło, byłoby zwielokrotnienie obieranych celów przekraczających realne środki dostępne na ich realizację. W rezultacie powstałby Sojusz, który wprawdzie działałby, ale byłby pozbawiony zdecydowanej woli politycznej niezbędnej do zmobilizowania środków do realizacji swych celów i nie miałby także wewnętrznych mechanizmów umożliwiających choćby dopasowanie środków do celów, którym mogą służyć. Wynika z tego zetem, iż imperium popychane do zewnętrznej działalności przez przypadkowe wydarzenia, wcześniej czy później dojdzie do punktu, w którym nie będzie mogło utrzymać swoich wielorakich działań. Oczywiście niektórzy komentatorzy zaczęli już twierdzić, że ten punkt został osiągnięty w Afganistanie, gdzie niekończąca się lista ofiar śmiertelnych po stronie Sojuszu być może zmusi go do poważnego ponownego przemyślenia roli NATO w tym kraju.
|
|
|
unei strategii aliate. La urma urmelor, întreaga filosofie a strategiilor este să facă deosebirea dintre operaţiile utile şi cele nerealiste, prin realizarea unui echilibru între scopurile politice şi mijloacele militare. Lipsa unui astfel de discernământ poate evidenţia absenţa unei principiu strategic fundamental călăuzitor. Consecinţa firească a acestei absenţe ar fi multiplicarea obiectivelor cu mult peste mijloacele reale de a le realiza. Rezultatul ar fi o Alianţă care acţionează, fără a avea însă fie voinţa politică fermă de a pune la dispoziţie resursele de care este nevoie pentru atingerea obiectivelor, fie un mecanism intern pentru realizarea corespondenţei între mijloace şi scopuri. De aici decurge că un imperiu extins spre în afară de evenimentele exterioare va ajunge mai devreme sau mai târziu într-un punct în care nu-şi va mai putea susţine propriile sale multiple angajamente. Şi în mod aproape sigur, unii comentatori au început să argumenteze că acest punct a fost deja atins în Afganistan, unde un şir continuu de victime în rândul aliaţilor ar putea forţa Alianţa să reanalizeze în mod profund rolul NATO în această ţară.
|
|
|
стратегии у Североатлантического союза. Ведь весь смысл стратегии, в конце концов, заключается в способности различать между оправданными и неоправданными операциями, умении уравновешивать политические цели и военные средства. Отсутствие этого может быть свидетельством отсутствия руководящего стратегического обоснования. Естественным следствием этого, если это действительно так, будет умножение целей при полном отсутствии средств для их реального достижения. Результатом этого будет Североатлантический союз, который действует, но без твердой политической воли, позволяющей получить средства, необходимые для достижения своих целей, и без внутреннего механизма для соотнесения своих средств с поставленными целями. Из этого следует, что империя, возникшая в результате внешних событий, рано или поздно достигнет точки, когда она больше не сможет выполнять взятые на себя многочисленные обязательства. И действительно, некоторые комментаторы уже стали утверждать, что эта точка уже достигнута в Афганистане, где непрекращающийся поток потерь у союзников может вынудить Североатлантический союз заняться повторным глубоким анализом роли НАТО в этой стране.
|
|
|
A týmto sa dostávame k hlavnej irónii súčasnej existencie NATO. V čase, keď mnohí skeptici vo vnútri Aliancie predvídajú jej zánik a experti, bez ohľadu na to, kde sa nachádzajú, prinajmenšom poukazujú na rozdielnosť záujmov a spôsobilostí medzi „anglosaskými" spojencami (osobitne USA) a všetkými ostatnými členmi, je globálny dopyt po službách NATO vyšší ako kedykoľvek predtým, keďže predstavujú západné liberálne a demokratické normy prostredníctvom politických a vojenských nástrojov. Zatiaľ čo sa zdá, že vládnuce elity v západnom svete sú čoraz viac rozdelené, elity v rozvojovom svete sú čoraz zjednotenejšie vo svojom úsilí o dosiahnutie slobody, inštitúcionálneho rozvoja a bohatstva, ktoré sú bežné pre život na Západe a vo svojej viere v to, že pridruženie k NATO je jedným zo spôsobov, ako tieto veci získať.
|
|
|
kaynaklanabilir. Nitekim stratejinin temel amacı politik amaçlarla askeri araçlar arasındaki dengeyi koruyarak yapılmaya değer operasyonlarla pratik olmayanları birbirinden ayırt edebilmektir. Böyle bir ayırım yapılamaması yol gösterici bir stratejik rasyonelin olmadığına işaret ediyor olabilir. Eğer böyle bir şey olursa, bunun doğal sonucu da amaçların artıp eldeki araçların bunları karşılamaya yetmemesi olacaktır. Bunun sonucu hedeflerine ulaşabilmesi için gereken kaynakları bir araya getirecek sağlam bir siyasi iradeye veya eldeki araçları hedeflerle eşleştirebilecek dahili mekanizmalara sahip olmadan faaliyete geçen bir ittifak olacaktır. Öyleyse olayların dışarıya doğru genişlettiği bir imparatorluk eninde sonunda çeşitli angajmanlarını sürdüremeyecek bir noktaya gelecektir. Bazı yorumcular daha şimdiden Afganistan’da sürekli olarak verilen can kaybının İttifak’ın NATO’nun bu ülkedeki rolünü yeniden gözden geçirmeye zorlayabileceğini, ve dolayısıyla. Afganistan’da zaten bu noktaya ulaşılmış olduğunu iddia etmektedirler.
|
|
|
Зростання активності НАТО може бути спровоковане також і більш тонким впливом: конфліктом між макроекономічними тенденціями і місцевими політичними умовами, або „мікрополітикою”, як її називають теоретики глобалізації. Зростання світової економіки передусім вимагає міцних місцевих політичних інституцій, які забезпечують виконання ринкових правил і компенсують втрати тим, хто відстає від швидких економічних змін. Але якщо ці місцеві інституції виявляться неадекватними для виконання свого завдання, або з самого початку будуть неспроможними, тоді багато хто серед неуспішних людей підуть на поводу в екстремістів, які звинувачують Захід у своїх проблемах і чиї загрози Альянс більше вже не може ігнорувати. Коли глобальний економічний попит на героїн, що викликав зростання опіумної індустрії в Афганістані, підриває нові і вразливі політичні інституції, які з’явилися в країні після вигнання Талібану, в такий спосіб, що недержавні політичні сили, такі як повстанці Талібану піднімають голову, НАТО втручається, намагаючись відновити місцеві політичні структури, які допомагають руйнувати глобальний попит на героїн.
|
