|
|
The time passes and there he is: there is him, the founder, and a small team of individuals (having been for ages with the company), highly motivated, who also like this business, and there are all the others – who just do the job and don’t try to reach the stars, sometimes even letting things slide.
|
|
|
При цьому багато HR-менеджерів (особливо це стосується вітчизняних компаній) спостерігали таку картину: коли власник (керівник) засновує компанію, у нього, як правило, обмаль засобів, щоб платити великі зарплати і забезпечити комфортні робочі місця, він залучає людей, надихаючи їх, та просуваючи цілі й ідеали. Після того, як організація починає заробляти, «перша особа» починає все більше фокусуватися на грошах. Він говорить щось подібне до: «потрібно заробляти ще більше, щоб всі співробітники теж отримували більше». І через якийсь час бачить наступне: є він, що заснував цей бізнес, і невелика група людей (вони в компанії з давніх часів), яким теж подобається цей бізнес і в яких висока мотивація, і є всі інші — які просто «виконують роботу», і не прагнуть до особливих досягнень, а деколи і зовсім відносяться до своїх обов'язків абияк. Йому не збагнути, в чому ж причина – адже він платить їм зарплату, вона і повинна мотивувати! А причина, швидше за все, в тому, що керівник ніколи не говорив про цілі, після того, як створив першу команду однодумців, не давав співробітникам відчуття причетності до загальної справи і значущості кожного конкретного співробітника для компанії, на якій би посаді він не знаходився.
|
