|
|
Рядом стояла начальница, и когда я ей сказала, что это, мол, не нормально, и «Почему Вы позволяете ему так делать?», она ответила: «Стой и работай, а то будешь писать объяснительную!». Я списываю это на банальную зависть. Если честно, глядя на них и на себя – я понимаю, чему они завидовали. Меня всегда отличало олимпийское спокойствие.
|
|
|
– Саме відтоді в мене з’явилася звичка не плакати на людях. Мені казали: «Ми чекаємо, коли ти заплачеш, і тоді тебе тут завтра не буде! Ми тебе виживемо!». Тоді мені ввімкнувся бар’єр: робити абищо, лише б не заплакати. Знущання колег дійшли того, що якось, коли я працювала, один заводівець підійшов до мене й почав гострозубцями відтинати волосся. Поруч стояла керівниця, й коли я їй сказала, що це, мовляв, не нормально, й «Чому Ви дозволяєте йому так робити?», вона відповіла: «Стій і працюй, а то писатимеш пояснювальну записку!». Я списую це на банальні заздрощі. Коли чесно, дивлячись на них і на себе – я розумію, чому вони заздрили. Мене завжди вирізняв олімпійський спокій.
|
